Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/24444
Назва: Гуцулізми в прозі Люби-Параскевії Стринадюк (на матеріалі книги «Дай ноту “ля”. Гуцульські етюди»)
Автори: Грицевич, Юрій Васильович
Приналежність: Волинський національний університет імені Лесі Українки
Бібліографічний опис: Грицевич Ю. В. Гуцулізми в прозі Люби-Параскевії Стринадюк (на матеріалі книги «Дай ноту “ля”. Гуцульські етюди»). Науковий вісник Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського. Лінгвістичні науки. 2024. № 38. С. 93–103. DOI : https://doi.org/10.24195/2616-5317-2024-38.8.
Журнал/збірник: Науковий вісник Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського. Лінгвістичні науки
Випуск/№ : 38
Дата публікації: 28-чер-2024
Дата внесення: 2-лип-2024
Видавництво: Видавничий дiм «Гельветика»
Країна (код): UA
DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2024-38.8
УДК: 811.161.2’282.2(477.85/.87):821.161.2’06
Теми: гуцульський говір
діалект
лексика
лексико-семантична група
номен
літературно-діалектна взаємодія
Люба-Параскевія Стринадюк
Діапазон сторінок: 93–103
Короткий огляд (реферат): Актуальним у мовознавстві залишається питання взаємозв’язку мови художньої літератури з діалектним мовленням. Із-поміж 15 українських говорів письменники найчастіше використовують гуцульський, зокрема, задля реалізації номінативно-пізнавальної й експресивної функцій, індивідуалізації персонажів, правдивості замальовок (побуту гуцулів, пейзажу, флори й фауни Карпат тощо) і достовірності етнографічних вставок, художнього часопростору. У статті проаналізовано гуцульські діалектні одиниці, вживані в говірці с. Замагора Верховинського району Івано-Франківської області й вербалізовані уродженкою цього населеного пункту (що важливо з погляду безпомилкового й органічного використання діалектизмів у художньому тексті) Любою-Параскевією Стринадюк у збірці прозових етюдів «Дай ноту “ля”». У ході дослідження виявлено регіональні лексичні елементи, використані в залучених для аналізу текстах; визначено семантику засвідчених діалектизмів і відповідно до цього здійснено класифікацію слів; з’ясовано, які групи діалектної лексики виявилися репрезентативними, а отже, стали етнокультурним тлом оповіді. Провідними в роботі стали традиційні для лексикологічних студій методи: суцільної вибірки (використано для формування корпусу гуцулізмів); описовий, завдяки якому здійснено структуризацію й лексико-семантичний аналіз зафіксованих номенів. Установлено, що аналізовані прозові мініатюри репрезентують такий тип літературно-діалектної диглосії, коли гуцульські слова-локалізми властиві як авторській мові, так і мовленню персонажів, хоча діалогів у текстах небагато, що цілком закономірно з огляду на обрану письменницею стратегію ведення «Я»-наративного типу оповіді, де авторка мимоволі сама стає героїнею мініісторій (етюдів), про які розповідає.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/24444
Тип вмісту: Article
Розташовується у зібраннях:Наукові роботи (FFG)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
2616-5317-2024-38.8.pdf294,79 kBAdobe PDFПереглянути/відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.