Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/25198
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorАндрусяк, Ганна Миколаївна-
dc.date.accessioned2024-11-15T12:27:18Z-
dc.date.available2024-11-15T12:27:18Z-
dc.date.issued2023-
dc.identifier.citationАндрусяк Г. М. Затримання особи, яка вчинила злочин: зарубіжний досвід регламентації у кримінальному законодавстві окремих держав Європейського Союзу. Нове українське право. 2023. Вип. 5, С. 67 – 72. DOI: https://doi.org/10.51989/NUL.2023.5.10uk_UK
dc.identifier.urihttps://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/25198-
dc.description.abstractУ статті розглянуто проблему особливостей законодавчої регламентації такої обставини, що виключає кримінальну протиправність діяння, як затримання особи, що вчинила кримінальне правопорушення, у кримінальному законодавстві шістнадцяти держав Європейського Союзу. Встановлено, що в більшості з них (кримінальні кодекси Австрійської Республіки, Естонської Республіки, Королівства Бельгія, Королівства Данія, Королівства Іспанія, Латвійської Республіки, Республіки Польща, Республіки Хорватія, Угорщини, Французької Республіки, Чеської Республіки) така обставина не виокремлюється, а оцінюється крізь призму визначених законодавством правил про необхідну оборону, крайню необхідність, виконання наказу. Затримання особи, що вчинила кримінальне правопорушення як окрема обставина, що виключає кримінальну протиправність діяння, міститься у кримінальних кодексах Республіки Болгарія та Литовської Республіки. Ці норми подібні до тієї норми, що вміщена у статті 38 Кримінального кодексу України. У кримінальному законодавстві Федеративної Республіки Німеччина, Італійської Республіки та Королівства Норвегії хоча й не передбачається окремо затримання особи, що вчинила злочин, проте саме затримання підпадає під дію таких самостійних обставин, за наявності яких виключається кримінальна відповідальність особи, як заподіяння тілесних ушкоджень під час виконання посадових обов’язків (Федеративна Республіка Німеччина), застосування зброї (Італійська Республіка), поширення правил про необхідну оборону (Королівство Норвегія). З урахуванням проведеного аналізу зроблено висновок, що у кримінальному законодавстві України доцільно залишити затримання особи, що вчинила кримінальне правопорушення, як самостійну обставину, що виключає кримінальну протиправність діяння. Адже ця обставина має такі специфічні ознаки складу, які не охоплюються самі по собі ознаками інших обставин, що виокремлюються у Кримінальному кодексі України.uk_UK
dc.format.extent67-72-
dc.language.isoukuk_UK
dc.publisherІнститут правотворчості та науково-правових експертиз Національної академії наук Україниuk_UK
dc.subjectзатримання особи, що вчинила злочинuk_UK
dc.subjectкримінальне правопорушенняuk_UK
dc.subjectобставина, що виключає кримінальну протиправність діянняuk_UK
dc.subjectкримінальна відповідальністьuk_UK
dc.subjectкримінальне законодавствоuk_UK
dc.titleЗатримання особи, яка вчинила злочин: зарубіжний досвід регламентації у кримінальному законодавстві окремих держав Європейського Союзуuk_UK
dc.typeArticleuk_UK
dc.identifier.doihttps://doi.org/10.51989/NUL.2023.5.10-
dc.citation.issue5-
dc.citation.journalTitleНове українське право-
dc.contributor.affiliationВолинський національний університет імені Лесі Українкиuk_UK
dc.coverage.countryUAuk_UK
dc.identifier.orcidhttps://orcid.org/0000-0003-1681-7384-
dc.subject.udc349.2uk_UK
Розташовується у зібраннях:Наукові роботи (FYu)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
544.pdf201,84 kBAdobe PDFПереглянути/відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.