Please use this identifier to cite or link to this item:
https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/25193
Title: | Щодо проблем новели статті 43-1 КК України (Виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України). Необхідна оборона |
Authors: | Андрусяк, Ганна Миколаївна |
Affiliation: | Волинський національний університет імені Лесі Українки |
Bibliographic description (Ukraine): | Андрусяк, Г. М. (2023). Щодо проблем новели статті 43-1 КК України (Виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України). Необхідна оборона. Історико-правовий часопис, 20(1), 99-103. https://doi.org/10.32782/2409-4544/2023-1/13 |
Journal/Collection: | Історико-правовий часопис, |
Issue: | 20(1) |
Issue Date: | 2023 |
Date of entry: | 15-Nov-2024 |
Publisher: | Волинський національний університет імені Лесі Українки |
ORCID Id: | https://orcid.org/0000-0003-1681-7384 |
DOI: | https://doi.org/10.32782/2409-4544/2023-1/13 |
UDC: | 343.21 |
Keywords: | російсько-українська війна самозахист необхідна оборона Вітчизна Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод національна безпека |
Page range: | 99-103 |
Abstract: | Сьогодні Україна захищає свою національну безпеку та цілісність від агресії з боку РФ, щоденно продовжує бути мішенню різноманітних атак (артилерія, кібератаки, пропаганда і т.д.) спрямованих на державні установи критичної інфраструктури, навчальні заклади, приватний бізнес, українських громадян та їх житло. Заподіяння шкоди національній безпеці України прямо порушує права і свободи людини і громадянина. Тому кожна особа має право на самостійний захист усіх складових національної безпеки, а саме конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, обороноздатності, які є іманентно необхідними, імперативними для забезпечення прав і свобод громадян України. Руйнування національної безпеки неминуче призводить до руйнації системи захисту усіх прав і свобод громадянина. Збройні Сили України чинять героїчний опір загарбникам, однак і пересічним громадянам доводиться самостійно захищати себе і своїх близьких від насильства з боку росіян. Не лише законодавець, але й науковці оперативно реагують на ситуацію, що відбувається в державі. Тому виокремлення у необхідній обороні права на захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є цілком логічним. Більше того, наведене як епіграф положення Конституції України є підтвердженням такого висновку. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Аналізуючи новелу ст. 43-1 КК України та необхідну оборону (ст. 36 КК України) властиві як спільні ознаки так і відмінні. Запропоновані зміни редакції нової статті, а також підняте питання про недоречність виокремлення серед майже двох сотень країн однієї, нехай і безпосереднього агресора. Слід діяти на перспективу та виключити згадку про РФ із цієї новели. Цілком достатньо поняття «агресія іншої країни». |
URI: | https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/25193 |
Content type: | Article |
Appears in Collections: | Наукові роботи (FYu) |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.