Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/25193
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorАндрусяк, Ганна Миколаївна-
dc.date.accessioned2024-11-15T10:58:46Z-
dc.date.available2024-11-15T10:58:46Z-
dc.date.issued2023-
dc.identifier.citationАндрусяк, Г. М. (2023). Щодо проблем новели статті 43-1 КК України (Виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України). Необхідна оборона. Історико-правовий часопис, 20(1), 99-103. https://doi.org/10.32782/2409-4544/2023-1/13uk_UK
dc.identifier.urihttps://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/25193-
dc.description.abstractСьогодні Україна захищає свою національну безпеку та цілісність від агресії з боку РФ, щоденно продовжує бути мішенню різноманітних атак (артилерія, кібератаки, пропаганда і т.д.) спрямованих на державні установи критичної інфраструктури, навчальні заклади, приватний бізнес, українських громадян та їх житло. Заподіяння шкоди національній безпеці України прямо порушує права і свободи людини і громадянина. Тому кожна особа має право на самостійний захист усіх складових національної безпеки, а саме конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, обороноздатності, які є іманентно необхідними, імперативними для забезпечення прав і свобод громадян України. Руйнування національної безпеки неминуче призводить до руйнації системи захисту усіх прав і свобод громадянина. Збройні Сили України чинять героїчний опір загарбникам, однак і пересічним громадянам доводиться самостійно захищати себе і своїх близьких від насильства з боку росіян. Не лише законодавець, але й науковці оперативно реагують на ситуацію, що відбувається в державі. Тому виокремлення у необхідній обороні права на захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є цілком логічним. Більше того, наведене як епіграф положення Конституції України є підтвердженням такого висновку. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Аналізуючи новелу ст. 43-1 КК України та необхідну оборону (ст. 36 КК України) властиві як спільні ознаки так і відмінні. Запропоновані зміни редакції нової статті, а також підняте питання про недоречність виокремлення серед майже двох сотень країн однієї, нехай і безпосереднього агресора. Слід діяти на перспективу та виключити згадку про РФ із цієї новели. Цілком достатньо поняття «агресія іншої країни».uk_UK
dc.format.extent99-103-
dc.language.isoukuk_UK
dc.publisherВолинський національний університет імені Лесі Українкиuk_UK
dc.subjectросійсько-українська війнаuk_UK
dc.subjectсамозахистuk_UK
dc.subjectнеобхідна оборонаuk_UK
dc.subjectВітчизнаuk_UK
dc.subjectКонвенція про захист прав людини і основоположних свободuk_UK
dc.subjectнаціональна безпекаuk_UK
dc.titleЩодо проблем новели статті 43-1 КК України (Виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України). Необхідна оборонаuk_UK
dc.typeArticleuk_UK
dc.identifier.doihttps://doi.org/10.32782/2409-4544/2023-1/13-
dc.citation.issue20(1)-
dc.citation.journalTitleІсторико-правовий часопис,-
dc.contributor.affiliationВолинський національний університет імені Лесі Українкиuk_UK
dc.identifier.orcidhttps://orcid.org/0000-0003-1681-7384-
dc.subject.udc343.21uk_UK
Розташовується у зібраннях:Наукові роботи (FYu)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
135.pdf228,38 kBAdobe PDFПереглянути/відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.