Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/24817
Назва: Мовне табу й евфемізми у фольклорних текстах із Західного Полісся
Автори: Грицевич, Юрій Васильович
Приналежність: Волинський національний університет імені Лесі Українки
Бібліографічний опис: Грицевич Ю. В. Мовне табу й евфемізми у фольклорних текстах із Західного Полісся. Актуальні питання гуманітарних наук. Одеса : ВД «Гельветика», 2024. Вип. 77. Т. 1. С. 190–195.
Журнал/збірник: Актуальні питання гуманітарних наук
Випуск/№ : 77
Том: 1
Дата публікації: 2024
Дата внесення: 17-жов-2024
Країна (код): UA
Місце видання, проведення: Видавничий дім «Гельветика»
DOI: https://doi.org/10.24919/2308-4863/77-1-25
УДК: 811.161.2’373.49:398(477.41/.42)
Теми: евфемізм
мовне табу
табуйована лексика
лексико-семантична група
фольклорний текст
Західне Полісся
Діапазон сторінок: 190–195
Короткий огляд (реферат): У статті проаналізовано вербальну актуалізацію мовного табу на матеріалі збірників фольклорних текстів із Західного Полісся. Систематизація й узагальнення аналізованих табуйованих лінгвоодиниць дозволила автору виділити два основні блоки застережень чи заборон у комунікації: 1) субститути на позначення фізіологічних аспектів функціонування людського організму (зокрема екскреторної, сечостатевої, репродуктивної систем); 2) евфемізми, які визначають, корегують чи регламентують поведінку людини як члена суспільства, зважаючи на традиційні релігійні чи морально-етичні засади українського народу (осуд алкоголізму, розпусного життя, низького рівня інтелектуального розвитку тощо). Появу евфемізмів і табу можна пояснити кількома факторами: а) уникнення прямої номінації небажаного, неприйнятного денотата, який може викликати негативні, небажані емоції, як-от: назви чоловічих і жіночих статевих органів, інтимних відносин, смерті та ін.; б) пом’якшення, вуалювання предмета повідомлення, про який можна здогадатися з контексту висловлюваного, задля уникнення комунікативного дискомфорту; 3) архаїчні пережитки й заборони, пов’язані з певними словами, віруваннями в сакральну силу слова. За структурою лексичні репрезентанти, які регулюють появу пересторог у мовленні, диференціюємо на одно- й двослівні поняття та багатолексемні структури, ядром яких є іменники та/або дієслова. Для інтерпретації широкого пласту вторинних найменувань задіяно такі лінгвістичні методи: описовий (з метою систематизації й класифікації фактажу, який прямо чи опосередковано відображає лінгво- й етнокультурні особливості світосприйняття західних поліщуків); контекстуальний (сприяє точному й глибшому розумінню додаткових семантичних нашарувань, смислових наповнень, нових конотацій). Принагідно помічено, що зафіксовані конструкції можуть паралельно функціонувати з такою ж семантикою і в інших українських діалектах. Територіальне маркування аналізованих лінгвоодиниць реалізується насамперед на фонетичному й лексичному рівні через збереження упорядниками фольклорних текстів найбільш виразних живомовних рис західнополіського ареалу. Перспективу подальших досліджень вбачаємо в продовженні поглибленого студіювання просторово-значеннєвого варіювання евфемізмів із залученням ширшого спектра фольклорних свідчень.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/24817
Тип вмісту: Article
Розташовується у зібраннях:Наукові роботи (FFG)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
27.pdf346,82 kBAdobe PDFПереглянути/відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.