Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/23190
Назва: Іранський кінематограф як натуралістичний фіксатор та інтерпретатор гендерних проблем: частина друга
Автори: Косюк, Оксана Михайлівна
Бібліографічний опис: Косюк О. М. Іранський кінематограф як натуралістичний фіксатор та інтерпретатор гендерних проблем: частина друга. Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія: Філологія. Журналістика. 2023. Т. 34 (73). № 3. С. 313–318. DOI : https://doi.org/10.32782/2710-4656/2023.3/53
Журнал/збірник: Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія: Філологія. Журналістика
Випуск/№ : 3
Том: 34 (73)
Дата публікації: 2023
Дата внесення: 27-лис-2023
Видавництво: Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського
Країна (код): UA
DOI: https://doi.org/10.32782/2710-4656/2023.3/53
УДК: 821.161.2+355.12
Теми: кінематограф
журналістика
факт
образ
інтерпретація
шиїзм
Іран
Діапазон сторінок: 313–318
Короткий огляд (реферат): У статті засвідчено, що одна з найболючіших проблем Ірану – плачевне становище жінок. І хоча тамтешні ЗМІ цього не медіалізують, а, навпаки, намагаються довести обернене, ситуацію чітко окреслює кінематограф. Саме це ми й доводимо за допомогою методів аналогії, культурологічного та контент-аналізу, новітнього раціоналізму та постколоніальної критики. Контраст між дореволюційною Персією часів проєвропейського шаха Рези Пахлеві та власне Ісламською республікою, яку більше сорока років очолює рахбар (спадкоємець іманату й верховний лідер Ірану) відслідковано в модерному серіалі Хасана Фатхи «Шахерезада» та знаковій кінострічці Аббаса Кіорастамі «Зрізь оливи». Наслідки «закритого релігійного виховання» показано в екранізації Саміри Макмальбаф «Яблуко». Реальне публічне вбивство документує Сайрус Наурасте у «Побитті Сорайї М». Намагання дівчат, попри страшні трагедії, самостійно стати на ноги відтворено в інтерпретації Хани Махмальбаф («Будда звалився від сорому»). Асгар Фархаді подає жіночий світ комплексно й багатогранно в оскароносному «Розлученні Надера й Сімін». Мохаммад Карт («Втоплені») та Масуд Бахші («Ялда – ніч вибачення») фіксують дражливі історії подружнього вбивства. Жінок-смертниць описано в Ебрахима Хатамікії («Дамаський час»), котрий принагідно активує амбівалентну причетність Ірану до кривавих протистоянь початку ХХІ ст. у Сирії. Своєрідним жіночим адвокатом постає Джафар Панахі – режисер-дисидент азербайджанського походження, у творчості якого засвідчено непросту жіночу долю від народження до смерті («Дзеркало», «Замкнене коло», «Офсайд», «Три обличчя» тощо) та зафільмовано реальні наслідки протестів сучасних активісток («Таксі»), які відстоюють гендерну рівність й скасування норм шаріату. Інший бік монети (тонку та вразливу фемінну натуру) демонструє Аббас Кіаростамі у вишуканому естетичному відеоексперименті «Ширін»: впродовж перегляду ми спостерігаємо лиш обличчя глядачок та їх безпосередні емоції (реальна дія за мотивами героїчного епосу відбувається за кадром). В окремих фільмах, до речі, жінок взагалі немає, однак вони незримо присутні як віддзеркалення шиїтської філософії «генетичного успадкування крові». Отже, можна сказати, що кінематограф наразі єдине джерело правдивої інформації про іранок.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/23190
Тип вмісту: Article
Розташовується у зібраннях:Наукові роботи (FFG)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Iran2.pdf323,52 kBAdobe PDFПереглянути/відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.