Please use this identifier to cite or link to this item:
https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/23190
Title: | Іранський кінематограф як натуралістичний фіксатор та інтерпретатор гендерних проблем: частина друга |
Authors: | Косюк, Оксана Михайлівна |
Bibliographic description (Ukraine): | Косюк О. М. Іранський кінематограф як натуралістичний фіксатор та інтерпретатор гендерних проблем: частина друга. Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія: Філологія. Журналістика. 2023. Т. 34 (73). № 3. С. 313–318. DOI : https://doi.org/10.32782/2710-4656/2023.3/53 |
Journal/Collection: | Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія: Філологія. Журналістика |
Issue: | 3 |
Volume: | 34 (73) |
Issue Date: | 2023 |
Date of entry: | 27-Nov-2023 |
Publisher: | Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського |
Country (code): | UA |
DOI: | https://doi.org/10.32782/2710-4656/2023.3/53 |
UDC: | 821.161.2+355.12 |
Keywords: | кінематограф журналістика факт образ інтерпретація шиїзм Іран |
Page range: | 313–318 |
Abstract: | У статті засвідчено, що одна з найболючіших проблем Ірану – плачевне становище жінок. І хоча тамтешні ЗМІ цього не медіалізують, а, навпаки, намагаються довести обернене, ситуацію чітко окреслює кінематограф. Саме це ми й доводимо за допомогою методів аналогії, культурологічного та контент-аналізу, новітнього раціоналізму та постколоніальної критики. Контраст між дореволюційною Персією часів проєвропейського шаха Рези Пахлеві та власне Ісламською республікою, яку більше сорока років очолює рахбар (спадкоємець іманату й верховний лідер Ірану) відслідковано в модерному серіалі Хасана Фатхи «Шахерезада» та знаковій кінострічці Аббаса Кіорастамі «Зрізь оливи». Наслідки «закритого релігійного виховання» показано в екранізації Саміри Макмальбаф «Яблуко». Реальне публічне вбивство документує Сайрус Наурасте у «Побитті Сорайї М». Намагання дівчат, попри страшні трагедії, самостійно стати на ноги відтворено в інтерпретації Хани Махмальбаф («Будда звалився від сорому»). Асгар Фархаді подає жіночий світ комплексно й багатогранно в оскароносному «Розлученні Надера й Сімін». Мохаммад Карт («Втоплені») та Масуд Бахші («Ялда – ніч вибачення») фіксують дражливі історії подружнього вбивства. Жінок-смертниць описано в Ебрахима Хатамікії («Дамаський час»), котрий принагідно активує амбівалентну причетність Ірану до кривавих протистоянь початку ХХІ ст. у Сирії. Своєрідним жіночим адвокатом постає Джафар Панахі – режисер-дисидент азербайджанського походження, у творчості якого засвідчено непросту жіночу долю від народження до смерті («Дзеркало», «Замкнене коло», «Офсайд», «Три обличчя» тощо) та зафільмовано реальні наслідки протестів сучасних активісток («Таксі»), які відстоюють гендерну рівність й скасування норм шаріату. Інший бік монети (тонку та вразливу фемінну натуру) демонструє Аббас Кіаростамі у вишуканому естетичному відеоексперименті «Ширін»: впродовж перегляду ми спостерігаємо лиш обличчя глядачок та їх безпосередні емоції (реальна дія за мотивами героїчного епосу відбувається за кадром). В окремих фільмах, до речі, жінок взагалі немає, однак вони незримо присутні як віддзеркалення шиїтської філософії «генетичного успадкування крові». Отже, можна сказати, що кінематограф наразі єдине джерело правдивої інформації про іранок. |
URI: | https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/23190 |
Content type: | Article |
Appears in Collections: | Наукові роботи (FFG) |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.