Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/21648
Назва: | Імунітет Російської Федерації у справах про відшкодування шкоди, завданої у ході збройної агресії проти України |
Автори: | Спєсівцев, Денис Сергійович |
Приналежність: | Волинський національний університет імені Лесі Українки |
Бібліографічний опис: | Спєсівцев Д. С. Імунітет Російської Федерації у справах про відшкодування шкоди, завданої у ході збройної агресії проти України. Право і суспільство. 2022. № 5. С. 54–59. DOI : https://doi.org/10.32842/2078-3736/2022.5.9 |
Журнал/збірник: | Право і суспільство |
Випуск/№ : | 5 |
Дата публікації: | 2022 |
Дата внесення: | 2-січ-2023 |
Видавництво: | Видавничий дім «Гельветика» |
Країна (код): | UA |
DOI: | https://doi.org/10.32842/2078-3736/2022.5.9 |
УДК: | 347.5+341.384 |
Теми: | Цивільне право війна «спеціальна військова операція» імунітет держави цивільно-правова відповідальність відшкодування шкоди |
Діапазон сторінок: | 54–59 |
Короткий огляд (реферат): | Стаття присвячена визначенню правової природи імунітету держави, його видів, а також порядку застосування цієї концепції у випадку притягнення до цивільно-правової відповідальності держави, яка завдала шкоду особистим немайновим благами фізичних осіб, а також майновим благам фізичних, юридичних осіб і публічних утворень у ході збройної агресії проти іншої країни. Піднята проблема розглядається в аспекті збройної агресії Російської Федерації проти України. Автор звертається до судової практики українських судів щодо вирішення відповідної проблематики. Глибокому осмисленню піддається сутність імунітету держави з точки зору державного суверенітету, а також випадки обмеження у застосуванні принципу державного імунітету. Формується висновок, що концепція абсолютного судового імунітету держави у тому числі і у приватноправових питаннях перебуває у безпосередньому прямому конфлікті з феноменом збройної агресії. Це правило було запроваджено для мирного вирішення спорів і повинно застосовуватися, відповідно, у мирний час. Якщо одна зі сторін обрала збройну агресію як спосіб вирішення спору, застосовувати це правило марно, адже агресор застосовує полярно протилежний інструментарій забезпечення своїх інтересів і не можна очікувати від нього поступок у цьому питання. Обраний ним шлях – є крайнім і при цьому недопустимим в сучасності. У звʼязку з цим і контрзаходи повинні бути адекватними. Обґрунтовується, що широкомасштабне збройне вторгнення Російської Федерації на територію України і порушення у ході його здійснення законів і звичаїв війни, зокрема шляхом завдання шкоди особистим немайновим і майновим благам фізичних і юридичних осіб виводить державу-агресора за межі її державного суверенітету, зокрема і за територіальною ознакою, і виключає перешкоди для українських судів розглядати справи про притягнення державу-агресора до цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду. |
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/21648 |
URL-посилання пов’язаного матеріалу: | http://pravoisuspilstvo.org.ua/archive/2022/5_2022/9.pdf |
Тип вмісту: | Article |
Розташовується у зібраннях: | Наукові роботи (FYu) |
Файли цього матеріалу:
Файл | Опис | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|---|
Pravo_susp22_5.pdf | 301,81 kB | Adobe PDF | Переглянути/відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.