Да пытання паэтыкі прасторы: семіятызацыя ўсходу ў беларускім фальклоры

Abstract

У статті досліджено питання семіотизації Cходу як сторони світу. Історико-генетичне вивчення, зорієнтоване на діахронічне й парадигматичне вивчення «мови» простору як цілісного феномену знаково-символічної системи білоруського фольклору, доповнюється функціонально-семантичним дослідженням. На білоруському фольклорно-етнографічному матеріалі ХІХ – початку ХХІ століть розкриваються особливості реалізації символіки Сходу як елемента просторового коду в різних ритуально-значимих ситуаціях сімейної, календарної, оказіональної обрядовості й буденного життя, а також усно-поетичних текстах. Особливу увагу приділено дослідженню дискурсу семіотизації цієї частини світу в народно-медичних і матримоніальних магічних практиках та відповідних замовляннях, де елемент просторового коду має першорядне значення, повернення обличчя і рух на Схід виступає стрижневою лінією ритуальної поведінки, реалізує, серед іншого, ідею «новизни», «чистоти», яка відсилає до космо- й антропогонічної ситуації першопочатку, «золотого віку», коли новостворений світ був чистим, гармонійним, досконалим. Розгляд різних обрядово-текстових реалізацій символіки Сходу дає підставу зробити висновок, що його «міфоритуальний ресурс» пов’язаний з актуалізацією позитивних значень. The article is devoted to the semiotization of east as a cardinal direction. Historical and genetic studies that focus on paradigmatic and diachronic study of the «language» of the space as an integral phenomenon of sign-symbolic system of the Belarusian folklore, complemented by a functional-semantic research. In the Belarusian folklore and ethnographic material 19 – early 21 centuries are revealed features of the implementation of the East as part of the symbolism of the spatial code in different ritually significant situations of family, calendar, and occasional rituals of everyday life, as well as oral and poetic texts. Particular attention is paid to the discussion of discourse semiotization this part of the world in peopleʼs health and matrimonial magical practices and the related plots, where the element of spatial code plays a pivotal role, turning face and movement to the east stands the core line of ritual behavior, implements, among other things, the idea of «novelty» «purity «that refers to a cosmopolitan and anthropogonic situation ultimate beginning, the» golden age «when the newly created world was pure, harmonious, perfect. Consideration of various ritual and symbolism east text implementations allows to conclude that his «life mythos-ritual» associated with the actualization of positive connotations.