Комічне в «Університетській трилогії» Девіда Лоджа: мовні засоби та позамовні чинники

Abstract

Стаття присвячена аналізу комічного в художній літературі, зокрема аналізу мовних засобів і позамовних чинників, що підлягають комічному ефекту в досліджуваній трилогії. Актуальність розвідки – у винятковій гетерогенності категорії комічного, що становить постійний інтерес. Дослідження охоплює аналіз трьох основних комічних форм – гумору, іронії, сарказму, пародія ж визначає структурні та сюжетні особливості комічно-сатиричних продовжень першого роману, в якому переважає гумор і м’яка іронія. Комічні акти проаналізовано на рівнях семантики (метафор, метонімій, переважно гумористичних гіпербол, іронічних епітетів, алюзій, парадоксів), на рівні дискурсу (коли умовності, що регулюють вико¬ристання мови, обігруються один проти одного, створюючи комічний ефект), регістру (зміщення в стилі) і прагматики (коли розмовні максими порушуються, звідки й комічний ефект). Такий підхід до аналізу комічного потрібний, коли комічні акти зумовлені, зокрема, позамовними факторами. The article deals with the analysis of the comic in fiction, namely the analysis of linguistic means and extralinguistic factors responsible for creating a comic effect in David Lodge’s «Campus Trilogy». The topicality of the research lies in the exceptional heterogeneity of the category of the comic providing room for constant investigation. The research is based on the study of three main comic forms – humour, irony and sarcasm, with parody determining the structural and plot ideas of the overtly comic-satiric sequel to the first novel which is predominantly humorous and mild ironic. The comic acts are subjected to analysis on the levels of semantics (metaphors, metonymies, mostly humorous hyperboles, usually ironic epithets, allusions and paradoxes), on the level of discourse (when the conventions that govern the use of language are offset against each other thus creating a comic effect), register (the shifts in style) and pragmatics (when the conversational maxims are violated triggering incongruities and hence comic effects, mainly sarcastic). The approach to analyzing comic effects suggested above proves indispensable when the comic acts analysed involve extralinguistic factors.