Мовностилістичний вияв авторського «я» в літературно-критичних працях Лесі Українки

Abstract

У статті розглянуто специфіку мовностилістичного вияву авторського «я» в літературно-критичних працях Лесі Українки. Проаналізовано дві форми вираження авторської присутності: експліцитну та імпліцитну, зокрема встановлено домінування непрямих засобів. З’ясовано, що з-поміж відкритих форм мовностилістичного вияву «я» автора перевагу надано займенникам 1-ої особи однини та множини, які зумовлюють публіцистичність та емоційність викладу. Зосереджено увагу на метатекстових одиницях, що передають оцінку інформації, як найуживанішому серед непрямих способів вираження авторської присутності. Досліджено, що вибір форм вираження авторського «я» зумовлено не лише жанром, а й загальноприйнятими в певній сфері спілкування вимогами для забезпечення ефективного комунікативного акту в площині «читач – автор». This article deals with the peculiarities of stylistic manifestation of author’s «I» in Lesya Ukrainka’s literary and critical works. Two forms of author’s presence experession explicit and implicit have been analyzed. The dominance of indirect means have been identified. It has been revealed that among the open forms of stylistic representation of «I» prevail the pronouns of the first person singular and plural. They predetermine the publicist and emotionality of content. Great attention is devoted to the metatextual units which convey the evaluation of the information Metatextual units are the most frequently used elements which demonstrate the expression of author’s «I». It has been investigated that the choice of expression of author’s «I» is predetermined not only by the genre but also by commonly accepted demands in definite spheres of communication. It provides the effective communicative act between the author and the reader.