Мовні засоби волевиявлення у творах Лесі Українки

Abstract

У статті проаналізовано мовні засоби волевиявлення, вжиті в поезії Лесі Українки. З’ясовано, що модальність волевиявлення є одною з основних у віршованій творчості поетеси. Найчастіше спонукання передають різні форми імператива, також еліптичні речення та непрямі спонукальні конструкції, у яких волевиявлення маркують граматичні засоби адресованого мовлення – вокатив та займенники другої особи, у поєднанні з лексемами відповідного значення. Ще однією особливістю віршованої творчості Лесі Українки є наявність великої кількості конструкцій самоспонукання, що засвідчує ту боротьбу за життя і здоров’я, яку поетеса вела впродовж життя. Цей фактор є ще одним показником поєднання у ліричному герої «я – автора», «ти – адресата» і «він/вона – слухача». Також охарактеризовано мовні засоби волевиявлення у драматичному творі «Бояриня», всі спонукальні конструкції якого є ілюстраціями не лише художнього мовлення, а й звичайної комунікативної ситуації, що доповнюють ремарки з описом невербальної поведінки героїв. The article analyses the linguistic means of will expression used in the poetry of Lesya Ukrainka. It was found that the will expression is one of the major modalities in her poetry. Most often the prompting was conveyed by various forms of the imperative. Also there are elliptical sentences and indirect prompting structures, where the will expressions were marked by the grammatical means of addressed language and second person pronouns, combined with the corresponding lexical content. Another feature of the poetry of Lesya Ukrainka is the large number of grammatical patterns of self-prompting reflecting the struggle against the terminal illness which the poet carried throughout all her life. This is another indication of a main character of her poetry being a combination of the speaker, a recipient and a member of the audience. The paper also describes verbal means of will expression in the play «The Boyar’s Wife», where all priming structures are illustrations not only of poetic speech, but also of ordinary communicative situations that reinforce remarks describing the nonverbal behaviour of characters.