Час у сакральному вимірі: феноменологічний та екзистенціальний аспекти

Abstract

У статті досліджено особливості феноменології сприйняття й екзистенціального переживання часу в са-кральному досвіді, сконцептуалізовано співвідношення філософських категорій «час» і «вічність»; еспліковано зміст поняття «кайрос» та філософський концепт миті. Обґрунтовано, що досвід священного виводить часовий вимір на рівень актуальної безкінечності, динамічної вічності, абсолютних смислів. Кайрологічний час, священну мить висвітлено як унікальний момент, пронизаний напругою дотикання часу й вічності. Ця мить граничної екзистенціальної захопленості спонукає людину відповідати на поклик трансцендентного, завдяки чому людина від тривіальності й повсякденності підноситься у фундаментально-онтологічний вимір, в якому досягається максимальна інтенсивність її духовно-творчих сил. This article explores the phenomenology of perception and peculiarities of the existential experience of time in sacred experience, the value of philosophical categories of “time” and “eternity” has been conceptualized. The notion of “kairos” and philosophical concept of the moment have been explicated. It’s substantiated that sacred experience brings time’s dimension to the level of actual infinity, dynamic eternity and absolute meanings. The sacred event is a moment riddled by the voltage of contact of time and eternity. The time of “kairos”, the sacred moment, highlights as a unique temporal dimension, in which the divine appears in the mode of temporality. This ultimate moment of existential passion inspirits a person to respond to the call of the transcendent, so a person rises from the triviality of everyday life to the fundamental-ontological dimension, in which the maximum tension of his spiritual and creative powers is achieved.