Концепт інтертекстуальності в інтерпретації французьких постструктуралістів: від Р. Барта до Ж. Жанетта

Abstract

Розглянуто генеалогічні модифікації теорії інтертекстуальності у французькому поструктуралістському дискурсі. Особливу увагу зосереджено на тлумаченні інтертексту Р. Бартом, який разом із М. Фуко та Ж. Деррідою репрезентує «широке» розуміння досліджуваного концепту, розвиваючи таким чином вектор, намічений у працях Ю. Крістевої. Означений підхід визначаяється як домінантний для французького постструктуралізму. Водночас проаналізовано і протилежну тенденцію, представлену у працях Л. Женні та Ж. Жаннета.The genological modifications of the theory of intertextuality in French post-strukturalist discourse are analyzed. Particular attention is focused on the interpretation of intertext by R. Barthes, who along with M. Foucault and J. Derrida represents the «broad» understanding of the concept under investigation, thus developing a vector outlined in the works by J. Kristeva. The approach defined is considered dominant in the French post-structuralism. Besides, the opposite tendency presented in the works by L. Jenny and J. Jeannette is analyzed.