Проблема релігійних зображень у трактуванні християнських апологетів

Abstract

У статті переосмислюється ставлення християнських апологетів до культових зображень у контексті іконоборчих тенденцій. Проаналізовано і систематизовано тексти ранньохристиянських авторів, які стосуються цієї проблематики. Висвітлюється історична обумовленість їхнього ставлення до вшанування культових образів у культурно-релігійному контексті епохи. Аналіз текстів засвідчує, що в переважній більшості їхні автори насправді засуджують язичницькі практики вшанування образів, їхні критичні висловлювання не стосуються християнських зображень. Однак частина апологетів, здебільшого інтелектуалів, теоретичний багаж яких формувався під суттєвим впливом ідей платонізму, стоїцизму та еллінізованої юдейської філософії (зокрема Філона Александрійського), займали негативну позицію стосовно будь-яких релігійних зображень, у тому числі виступали проти їхнього використання в християнському культі. Наслідуючи платонічну традицію критичного ставлення до образотворчого мистецтва як ілюзорного відображення дійсності, вони заперечували здатність мистецтва висловлювати священне і, відповідно, доцільність використання релігійних зображень із культовою метою. Обґрунтовано, що ідеї ранньохристиянських апологетів мали суттєвий вплив на становлення теорії і практики релігійного мистецтва. Парадокс полягав у тому, що в наступні століття ці ідеї надихали не тільки іконоборців, але й іконошанувальників, які поділяли негативне ставлення до натуралістичних ілюзіоністських зображень, протиставляючи їм сакральний символізм ікони. Перспективним напрямком подальших досліджень, на нашу думку, є аналіз іконографічних і семантичних особливостей ранньохристиянського мистецтва.