Антиукраїнські історичні наративи в російськомовному Youtube-просторі як загроза національній безпеці України.

Abstract

У статті досліджено антиукраїнські історичні наративи в російськомовному YouTube-просторі як загрозу національній безпеці України. Для досягнення поставленої мети було визначено ключові зміни, спричинені інформаційно-комунікаційними трансформаціями кількох крайніх десятиліть, зокрема широким використанням персональних комп’ютерів, смартфонів, інформаційно-комунікаційних платформ для спілкування та поширення ідей. Охарактеризовано головні переваги і недоліки соціальних мереж та YouTube-простору для поширення наративів, зокрема історичних. Проаналізовано російський офіційний історичний наратив, його зіставлення з національними наративами сусідніх країн, зокрема України. Проведено порівняння головних підходів до формування російської політики історичної пам’яті та політики історичної пам’яті в європейських державах. Визначено, що від початку ХХІ ст. у РФ чітко простежувалася сакралі- зація історичної пам’яті щодо СРСР, а російський офіційний історичний наратив ґрунтується на ідеологіях шовінізму та ревізіонізму і є ключовим елементом виправдання агресії проти України та інших держав. Це становить головний фактор актуальності проблеми. Визначено головні за масштабом аудиторії (за кількістю підписників та переглядів відео) російські «історичні» YouTube-канали. Аналіз контенту таких YouTube-каналів, українських державних документів стратегічного характеру та аналітичної літератури дав можливість сформулювати спільні ознаки антиукраїнського характеру щодо трактування української історії. Проведено порівняння російських та українських YouTube-каналів, що спеціалізуються на історичному контенті. Визначено потребу поширення в Україні власного національного історичного наративу в контексті забезпечення національної безпеки. Крім того, було встановлено ключові реальні та потенційні проблеми реалізації поширення в Україні історичного наративу.