Програмність хорових циклів Бориса Лятошинського

Abstract

У магістерській роботі досліджувалися проблеми програмності в хоровій музиці Бориса Лятошинського – одного з найвидатніших українських композиторів ХХ ст. Основна увага акцентувалася на тому, що хорова музика стала однією з провідних і органічних у творчості композитора, на що вказують численні паралелі між його симфонічними та хоровими творами 1960-х років. Наголошувалось, що симфонічні і хорові твори зазначеного періоду об’єднує прихована програмність, у якій домінують глибокі роздуми про сенс людського буття, його скороминучість, згадки про минуле. Ця програмність хорових циклів композитора зумовлена використанням певних мовленнєвих знаків, що є ключем до її розуміння. Постать Б. Лятошинського розглядалась як невідʼємна складова українського хорового мистецтва ХХ ст. Зазначено, що хори Б. Лятошинського «відкрили» у хоровій музиці ХХ ст. психологічну філософську лірику. Простежено, що саме цей аспект творчості Бориса Лятошинського досить часто виражається за допомогою певної програми, яка допомагає відчитати приховані психологічні сенси як симфонічних так і хорових творів композитора. Було наголошено, що для композиторів наступних поколінь хорова музика Лятошинського стала художнім орієнтиром, а його цикли для хору а капела: «Пори року», «З минулого», Шевченковий диптих «Тече вода в синє море» та «Із-за гаю сонце сходить» є свідченням новаторського модерністського хорового письма композитора, що проявилося в принципах симфонічного мислення. Було виділено і розглянуто декілька основних типів програмності: картинну, сюжетно-послідовну і узагальнену. Щодо останнього типу, то було зазначено, що програма обʼєднує музичний і літературний твір. Під цим кутом зору було проаналізовано хорові цикли Б. Лятошинського «Пори року» та «З минулого».