Please use this identifier to cite or link to this item:
https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/26599
Title: | Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку в умовах воєнного стану |
Authors: | Сокол, Марія Василівна Максимук, Єлизавета |
Affiliation: | Волинський національний університет імені Лесі Українки, кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін |
Bibliographic description (Ukraine): | Сокол М. В., Максимук Є. М. Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку в умовах воєнного стану. Прикарпатський юридичний вісник. 2024. № 3(56). С. 137-141. DOI : https://doi.org/10.32782/pyuv.v3.2024.24 |
Journal/Collection: | Прикарпатський юридичний вісник |
Issue: | 3(56) |
Issue Date: | 2024 |
Date of entry: | 17-Dec-2024 |
Country (code): | UA |
DOI: | https://doi.org/10.32782/pyuv.v3.2024.24 |
UDC: | 342.9 |
Keywords: | трудове право трудові правовідносини воєнний стан робочий час час відпочинку зміна істотних умов праці відпустка без збереження заробітної плати |
Page range: | 137-141 |
Abstract: | У статті проведено аналіз особливостей правового регулювання часу відпочинку та робочого часу під час дії воєнного стану. Досліджено співвідношення юридичних гарантій прав працівників згідно Кодексу законів про працю, Закону України «Про відпустки» та спеціального Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Доведено значне розширення кола повноважень роботодавця в сфері встановлення робочого часу, зміни істотних умов праці, обмеження часу відпочинку працівника, хоча право на працю гарантується державою з обов’язковим врахуванням волевиявлення майбутнього працівника, шляхом створення належних та безпечних умов праці, справедливого співвідношення робочого часу із часом відпочинку, які є чи не найважливішими аспектами реалізації конституційного права людини та громадянина. Визначено, необхідність встановлення мінімального терміну у три дні, не пізніше якого роботодавець повинен попередити працівників про запровадження зміни істотних умов праці. Зроблено висновок, що будь-яке збільшення тривалості роботи чи відповідно зменшення часу відпочину повинно бути обґрунтовано лише потребами оборонної сфери та сфери забезпечення життєдіяльності населення, тому варто у ч. 5 ст. 6 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачити чітке адресування даної норми лише працівникам залучених до роботи на об’єктах критичної інфраструктури. Акцентовано увагу на необхідності наділення працівників можливістю на власний розсуд розпоряджатися щорічною додатковою та цільовими відпустками з правом вибору одного із наступних варіантів: 1) надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану, 2) за заявою працівника йому повинна бути надана відпустка без збереження заробітної плати, 3) у будь-який період часу, а не лише у випадку звільнення, невикористана частина відпустки понад 24 календарні дні повинна бути компенсована у грошовій формі. Наведено класифікацію відпусток без збереження заробітної плати в умовах запровадження воєнного стану. |
URI: | https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/26599 |
Content type: | Article |
Appears in Collections: | Наукові роботи (FYu) |
Files in This Item:
File | Description | Size | Format | |
---|---|---|---|---|
Sokol 6.pdf | 261,05 kB | Adobe PDF | View/Open |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.