Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/26599
Назва: | Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку в умовах воєнного стану |
Автори: | Сокол, Марія Василівна Максимук, Єлизавета |
Приналежність: | Волинський національний університет імені Лесі Українки, кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін |
Бібліографічний опис: | Сокол М. В., Максимук Є. М. Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку в умовах воєнного стану. Прикарпатський юридичний вісник. 2024. № 3(56). С. 137-141. DOI : https://doi.org/10.32782/pyuv.v3.2024.24 |
Журнал/збірник: | Прикарпатський юридичний вісник |
Випуск/№ : | 3(56) |
Дата публікації: | 2024 |
Дата внесення: | 17-гру-2024 |
Країна (код): | UA |
DOI: | https://doi.org/10.32782/pyuv.v3.2024.24 |
УДК: | 342.9 |
Теми: | трудове право трудові правовідносини воєнний стан робочий час час відпочинку зміна істотних умов праці відпустка без збереження заробітної плати |
Діапазон сторінок: | 137-141 |
Короткий огляд (реферат): | У статті проведено аналіз особливостей правового регулювання часу відпочинку та робочого часу під час дії воєнного стану. Досліджено співвідношення юридичних гарантій прав працівників згідно Кодексу законів про працю, Закону України «Про відпустки» та спеціального Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Доведено значне розширення кола повноважень роботодавця в сфері встановлення робочого часу, зміни істотних умов праці, обмеження часу відпочинку працівника, хоча право на працю гарантується державою з обов’язковим врахуванням волевиявлення майбутнього працівника, шляхом створення належних та безпечних умов праці, справедливого співвідношення робочого часу із часом відпочинку, які є чи не найважливішими аспектами реалізації конституційного права людини та громадянина. Визначено, необхідність встановлення мінімального терміну у три дні, не пізніше якого роботодавець повинен попередити працівників про запровадження зміни істотних умов праці. Зроблено висновок, що будь-яке збільшення тривалості роботи чи відповідно зменшення часу відпочину повинно бути обґрунтовано лише потребами оборонної сфери та сфери забезпечення життєдіяльності населення, тому варто у ч. 5 ст. 6 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачити чітке адресування даної норми лише працівникам залучених до роботи на об’єктах критичної інфраструктури. Акцентовано увагу на необхідності наділення працівників можливістю на власний розсуд розпоряджатися щорічною додатковою та цільовими відпустками з правом вибору одного із наступних варіантів: 1) надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану, 2) за заявою працівника йому повинна бути надана відпустка без збереження заробітної плати, 3) у будь-який період часу, а не лише у випадку звільнення, невикористана частина відпустки понад 24 календарні дні повинна бути компенсована у грошовій формі. Наведено класифікацію відпусток без збереження заробітної плати в умовах запровадження воєнного стану. |
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/26599 |
Тип вмісту: | Article |
Розташовується у зібраннях: | Наукові роботи (FYu) |
Файли цього матеріалу:
Файл | Опис | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|---|
Sokol 6.pdf | 261,05 kB | Adobe PDF | Переглянути/відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.