Візуальна історія як напрям дослідження в сучасній історіографії

Abstract

У ХХ ст. інструментарій істориків суттєво збагатився методами гуманітарних наук. Так, соціологія і антропологія сприяли появі в історичних дослідженнях лінгвістичного, дискурсивного, семіотичного аналізу, що поглибилохарактеристику писемних джерел, критику та інтерпретацію текстів. Хоча в практичній роботі історика й надалі переважають писемні джерела, але методи їх опрацювання постійно вдосконалюються, що забезпечує отримання не тільки первинної, але вторинної інформації. Сьогоднішній історик є не тільки читачем та інтерпретатором збережених писемних джерел, але й їхнім творцем. Використання методів усного опитування, анкетування, спостереження, моделювання сприяє появі нових історичних дисциплін зі своїм інструментарієм, що відрізняються від класичної чи посткласичної методології.Дослідники середини –другої половини ХХ ст. вже чітко усвідомлювали, що репрезентації у візуальній культурі (кінематограф, фотографія, живопис, реклама, медіа) суттєво впливають на соціальні уявлення, спрямовуючи і формуючи повсякденні соціальні практики людей, а тому вони були варті дослідження.