Please use this identifier to cite or link to this item: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/25200
Title: Право на правомірне спричинення шкоди як природнє право людини: роздуми про правову природу обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння
Authors: Андрусяк, Ганна Миколаївна
Affiliation: Волинський національний університет імені Лесі Українки
Bibliographic description (Ukraine): Андрусяк Г. М. Право на правомірне спричинення шкоди як природнє право людини: роздуми про правову природу обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння. Вісник Ужгородського університету. Серія “Право”. 2024. Випуск 81. Ч. 2. С. 250–256. DOI https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.81.3.39
Journal/Collection: Вісник Ужгородського університету. Серія “Право”
Issue: 81 Ч. 2.
Issue Date: 2024
Date of entry: 15-Nov-2024
Publisher: Ужгородський Національний Університет
Country (code): UA
ORCID Id: https://orcid.org/0000-0003-1681-7384
DOI: I https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.81.2.39
UDC: 349.2
Keywords: природнє право
обставини, що виключають кримінальну протиправність діяння
необхідна оборона
соціальний натуралізм
комплекс сваволі та ілюзій
кримінальне правопорушення
соціопатична особа
Page range: 250–256
Abstract: У статті право особи на спричинення шкоди правоохоронюваним інтересам за наявності фактичного складу обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння, розглядається як природнє право людини. Особа у разі спричинення шкоди правоохоронюваним інтересам реалізовує правомочності таких природних прав, як право на щастя, право на життя, право на здоров’я, право на честь та гідність. Універсальним у такому випадку є право на щастя (особисте та/або суспільне), яке може переслідувати особа у разі спричинення шкоди за наявності будь-якої обставини, що виключає кримінальну протиправність діяння. Право на спричинення шкоди правоохоронюваним інтересам за наявності в діях особи складу обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння, реалізується через можливості природних прав людини, а самі правомочності випливають з природного права. З огляду на методологічний підхід соціального натуралізму протиправна поведінка соціопатичної особистості, для якої характерним є комплекс сваволі та ілюзій, зумовлює виникнення стану однієї з обставин, що виключає кримінальну протиправність діяння, є своєрідним пусковим механізмом зворотної реакції особи, до якої така протиправна поведінка адресована. З огляду на те, що в такий спосіб відбувається захист природних прав людини, а сама поведінка відповідає вимогам, що висуваються законодавцем до котроїсь з обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння, свідомість та воля особи, яка спричиняє шкоду правоохоронюваним інтересам, не перебувають у стані аномії, у такої особи відсутній комплекс сваволі та ілюзій, а сама особа не є соціопатичною. У разі ексцесу під час захисту своїх природних прав, коли відбувається спричинення тієї шкоди, яка явно не відповідає тій небезпеці, що загрожує цій особі, свідомість та воля вражені комплексом сваволі та ілюзій, а за такі протиправні дії соціопатична особа притягається до кримінальної відповідальності.
URI: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/25200
Content type: Article
Appears in Collections:Наукові роботи (FYu)

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
41-3.pdf353,26 kBAdobe PDFView/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.