Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/24503
Назва: | Зарубіжний досвід формування національних тристоронніх органів соціального партнерства |
Автори: | Колосок, Андрій Мирославович |
Приналежність: | Волинський національний університет імені Лесі Українки |
Бібліографічний опис: | Колосок А. М. Зарубіжний досвід формування національних тристоронніх органів соціального партнерства. Ввічливість. Humanitas. 2021. № 1. С. 66-73. |
Журнал/збірник: | Ввічливість. Humanitas |
Випуск/№ : | 1 |
Дата публікації: | 2021 |
Дата внесення: | 17-лип-2024 |
Видавництво: | Волинський національний університет імені Лесі Українки |
Країна (код): | UA |
Місце видання, проведення: | Волинський національний університет імені Лесі Українки |
УДК: | 331.1 |
Теми: | соціальне партнерство трипартизм національний тристоронній орган |
Діапазон сторінок: | 66-73 |
Короткий огляд (реферат): | Метою статті є дослідження зарубіжного досвіду функціонування національних тристоронніх органів соціального партнерства в розвинутих країнах світу заради підвищення ефективності діяльності національної тристоронньої соціально-економічна ради. У статті досліджено теоретичні та практичні аспекти функціонування національних тристоронніх органів соціального партнерства в розвинутих країнах світу: Німеччині, Франції, Швеції, Польщі, Латвії, Фінляндії, Японії тощо... Розкрито відмінності та переваги діяльності національних тристоронніх органів соціального партнерства зазначених країн. Запропоновано пріоритетні напрями підвищення ефективності діяльності національної (української) тристоронньої соціально-економічна ради. Сформовано власне розуміння поняття «соціальне партнерство» – це система взаємовідносин та співпраці між найманими працівниками ( організаціями профспілок), з однієї сторони, роботодавцями та їх організаціями – з іншої, державою та місцевою владою – з третьої, з метою досягнення ними згоди, прийняття спільних рішень, укладання договорів, здійснення погоджених дій, формування соціального компромісу у сферах оплати та умов праці, запобігання страйкам та примирення сторін по вже існуючим конфліктним ситуаціям, дотримуючись при цьому культури партнерських відносин. Таке визначення відмінне від думки інших авторів і має особливе значення оскільки, по-перше, визначає соціальне партнерство саме у сфері соціально-трудових відносин, конкретизує сторони партнерських відносин та їх цілі; по-друге, визначає його комплексно, беручи до уваги характеристики суб’єктів, принципи їх взаємодії, форми співіснування; по-третє, враховує культуру партнерських відносин; по-четверте вказує сфери у яких повинен досягатись соціальний компроміс. Проведено аналіз досвіду європейських країн, вказано на необхідність українським соціальним партнерам пере-йняти у зарубіжних колег прогресивні здобутки: в Німеччини – високу виконавчу дисципліну та ступінь виконання угод на всіх рівнях; у Франції – держану ініціативу в переговорному процесі та чітку регламентацію законодавством прав і обов’язків сторін соціального партнерства, а також мінімальних гарантій, які вони повинні забезпечити; у Швеції – діяльність Трудового суду, який є революційним кроком у напрямку розв’язання трудових конфліктів; в Японії – практику по життєвого найму, ставлення до працівника як до найвигіднішої інвестиції; у Польщі – право роботодавців та профспілок на законодавчу ініціативу, вимогу підтверджувати соціальними партнерами свій представницький статус; у Латвії – обов’язковість виконання прийнятих радою соціального партнерства рішень. Ключові слова: соціальне партнерство, трипартизму, національний тристоронній орган. |
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/24503 |
Тип вмісту: | Article |
Розташовується у зібраннях: | Наукові роботи (FP) |
Файли цього матеріалу:
Файл | Опис | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|---|
kolosok_202.pdf | 290,15 kB | Adobe PDF | Переглянути/відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.