Бейсбол як інструмент зовнішньої політики Венесуели під час президентства Уго Чавеса

Abstract

Президент Боліваріанської Республіки Венесуела Уго Чавес (1998–2013 рр.) – харизматичний лідер, який змінив назву країни та її прапор, запровадив венесуельський час, вів газетну колонку й телевізійну передачу, писав вірші та виконував під гітару власні пісні, ексцентричний політик, відомий своїми брутальними словесними випадами проти керівників провідних держав світу, таких як А. Меркель, Дж. Буша, Б. Обами, К. Райс. Коменданте завжди зберігав відмінну спортивну форму та відзначався високою працездатністю. Палкий шанувальник бейсболу й колишній професійний гравець, для якого здатність грати була показником стану здоровʼя, він успішно використовував цей популярний у країні вид спорту як політичний ресурс і дієвий інструмент у зовнішній політиці Венесуели. Активне використання «червоним бунтарем» бейсбольної термінології формувало в населення Венесуели відчуття єдиної команди, викликало симпатії виборців, спрощувало У. Чавесу пояснення й розуміння особливостей зовнішньої політики країни для його прихильників і чітко вказувало на тих, хто порушував правила гри (США, ЄС, МВФ). Бейсбол, спорт загалом став невід’ємною складовою частиною політичної культури держав Латинської Америки. Високі ціни на нафту, прибутки від продажу якої вкладали в соціальну сферу, просування ідей боліваріанської революції, використання популістських гасел, соціальної демагогії та соціалістичної риторики у внутрішній і зовнішній політиці забезпечили стійкий авторитет президенту Венесуели Уго Чавесу в країнах Латинської Америки та Карибського басейну. У рамках концепції «соціалізму ХХ століття» він був ініціатором низки інтеграційних проектів у регіоні, таких як СЕЛАК, УНАСУР, АЛБА. Ефект «нафтової культури» дав змогу «червоному бунтарю» послідовно дотримуватися відверто агресивного антиамериканського курсу та підтримувати одіозні політичні режими – Куби, Білорусії, Нікарагуа, або загравати з ними – Російська Федерація. Бейсбол сприяв налагодженню особистих дружніх контактів коменданте з президентами країн, які також відомі своєю «сильною рукою» не лише в політиці, а й у спорті – Ф. Кастро (бейсбол, баскетбол), О. Лукашенко (хокей), В. Путін (дзюдо, хокей). Бейсбол став логічним продовженням радикального венесуельсько-американського антагонізму у двосторонніх відносинах і світовій політиці, а постатям президентів США з подачі Уго Чавеса надав певної карикатурності. Утім, це не завадило лідеру Венесуели здійснювати зовнішню політику щодо США за принципом «політика – окремо, нафтодолари – окремо, спорт – окремо». Загалом під час президентської каденції У. Чавеса бейсбол часто був альтернативою інституційній дипломатії.