Please use this identifier to cite or link to this item:
https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/22752
Title: | Інститут соціальної держави: визначення чинників руйнівного впливу та оцінка перспектив функціонування |
Authors: | Зіскін, Олександр |
Affiliation: | Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» |
Bibliographic description (Ukraine): | Зіскін О. Інститут соціальної держави: визначення чинників руйнівного впливу та оцінка перспектив функціонування. Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Міжнародні відносини. 2019. № 8(392). С.56-62 |
Journal/Collection: | Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Міжнародні відносини |
Issue: | 8(392) |
Issue Date: | 2019 |
Date of entry: | 8-Sep-2023 |
Publisher: | Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки |
Country (code): | UA |
UDC: | 321:342+340.125 |
Keywords: | соціальна держава технологічна революція соціальна політика глобалізація |
Page range: | 56-62 |
Abstract: | Аргументовано, що попри тривале успішне функціонування, соціальна держава перебуває в затяжній кризі. Наголошено, що інститут соціальної держави не адаптувався до нових соціальних викликів. Підкреслено, що криза соціальної держави, яка почалася на початку 1980-х років, поглибилася після початку 2008 р. глобальної фінансової кризи та нині сприяє деконструкції цього політичного інституту. Відзначено, що в політологічному дискурсі домінують критичні до соціальної держави оцінки й переконання в необхідності нового соціального договору. Констатовано, що нова соціальна політика має розв’язувати соціальні проблеми не стільки шляхом соціальних виплат, скільки запобігти їх появі. Звернено увагу, що модель соціальної держави, яка б відповідала нинішній ситуації, повинна спрямовуватися на: 1) звуження спектра дії соціальної держави, зупинення подальшого розширення соціальних функцій; 2) поступовий відхід держави від надання соціальної допомоги в напрямі створення умов для самореалізації працездатної особи; 3) інвестування в соціальний капітал; 4) формування в кожної працездатної особи стійкого розуміння відповідальності за забезпечення свого добробуту. Зауважено, що вказані заходи мають за мету зменшити навантаження на інститут соціальної держави в забезпеченні добробуту особи. Підкреслено, що реформувати соціальну державу не можливо без зміни світогляду громадян, що проявляється, передусім, у відході від патерналізму. Перспективним назване таке бачення соціальної держави, за якого цей інститут спрямовується на активізацію особи в питаннях забезпечення свого добробуту. Розуміння майбутньої конфігурації соціальної держави виразно підкреслює потребу зростання персональної відповідальності за добробут. |
URI: | https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/22752 |
Content type: | Article |
Appears in Collections: | Серія "Міжнародні відносини", 2019, № 8 (392) |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.