ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОСТОРОВО-ЧАСОВОЇ ДЕПРИВАЦІЇ ТА СТИГМАТИЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

Abstract

Мета. У статті здійснено теоретичний аналіз психологічних особливостей просторо-часової депривації (депривованого хронотопу) та стигматизації особистості. Методи. Для реалізації мети дослідження було задіяно методи наукового теоретичного аналізу : аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення. Результати. Науково-психологічний аналіз джерелознавчої бази дав підстави стверджувати, що проблема просторово-часових обмежень особистості тісно корелює з її стигматизацією. Режим різновидових обмежень блокує вітальну активність людини, а скутість, нестача (як і перенасичення) особистісного простору вносять хаотизм і амбівалентність в усвідомлення нею часу життя. Просторова депривація ускладнює і сповільнює побудову як адекватних образів Я та гармонійної Я-концепції, так і блокує особистісний потенціал та пригнічує індивідуальний оптимізм та легенду власного життєвого шляху. Депривована особистість має низку проблем із соціальною адаптацією, а перебування на ранніх етапах онто- і соціогенезу в навчально-виховних інституціях закритого типу зумовлює песимістичний модус самоусвідомлення. Просторово-часова депривація породжує розбалансованість психологічного світу особистості, зумовлює психоемоційне вигорання, розвиток надмірної тривожності, фрустрованості та інших депресивних станів. Вона культивує в дитини пригніченість і маргінальність та накладає певну стигму, яка з різною мірою успішності долається упродовж усієї житєєдіяльності. Діти-сироти й вихованці інтернатних закладів досить часто чітко поляризують світ за параметром «свій-чужий», можуь переживати соціальну ексклюзію та низку інших обмежень свого психосоціального розвитку. Висновки. Блокування просторово-часових вимірів депривованої особистості слугує істотним психотравмівним чинником і негативно впливає на її психоструктуру, зокрема на сенсорно-емоційні, конгнітивні та ціннісно-поведінкові компоненти. Деприваційна стигма може постати причиною асоціальної і/або девіантної поведінки особистості, тому необхідним є фаховий ревіталізаційний супровід, що містить превентивні, консультативні та корекційно-розвивальні заходи.

Purpose. The article provides a theoretical analysis of the psychological peculiarities of spatio-temporal deprivation (deprived chronotype) and stigmatization of personality. Methods. The methods of scientific theoretical analysis were used for the realization of the research’s purpose: analysis, synthesis, abstract method, generalization. Results. Scientific psychological analysis of the source base has led to the assertion that the problem of spatio-temporal restrictions correlates closely with its stigmatization. The mode of various restrictions blocks a person’s vital activity, and stiffness and oversaturation (as well as deprivation) of personal space bring chaos and ambivalence to the awareness of lifetime. The spatial deprivation complicates and slows down the construction of adequate images of self-identity and harmonious self-construction, as well as blocks personal potential and suppresses individual optimism and the legend of the life path. The deprived person has several problems with personal adaptation, and being in the early stages of ontogenesis and sociogenesis in closed-type educational institutions determines a pessimistic mode of self-awareness. The spatio-temporal deprivation creates an imbalance of a person’s mental world, causes psycho-emotional burnout, and development of excessive anxiety, frustration, and other mental states. It cultivates a child's suppression and marginality and imposes a certain stigma, which is overcome with varying degrees of success throughout life. Orphans and children living in boarding institutions quite often polarise the world according to the parameter 'friend or foe' and may experience social exclusion and several other limitations to their psycho-social development. Conclusions. Blocking of spatio-temporal dimensions of the deprived person is a significant psycho-traumatic factor and affects negatively their mental structure, in particular the sensory-emotional, cognitive, and value-behavioral components. Deprivation stigma can cause antisocial and/or deviant personality behavior, therefore, professional revitalization support containing preventive, consultative and corrective, and developmental measures is needed.