«Літо Господнє всередині нас»: вічне та проминальне в поезії К. Москальця

Abstract

У статті здійснено аналіз збірки вибраного К. Москальця «Поезія Келії» (2017) в аспекті поетики темпоральності, завдяки якій конкретизується концептуальна картина світу, зображена в ліриці автора. Поезія, поряд із філософією та релігією, належить до тих сфер людської культури, які чи є способом її осягнення, тлумачення, наближення до феноменів часу та вічності. Творчість К. Москальця продовжує поетичну традицію їх осмислення. Елегійний мотив минущості буття пов’язаний у поета з західноєвропейською філософською і поетичною та дзен-буддистською традицією, проте автор доповнює світоглядні запозичення національним колоритом. Базовий концепт поетичного світу К. Москальця «вічність» пов’язаний із філософськими ідеями Платона, М. Гайдеґґера, Ф. Ніцше та східними впливами. Ніцшеанський мотив циклічності часу, сприйняття світу як вічно повторюваних подій реалізовано в поезії і на рівні алюзій, і за рахунок наскрізної уваги автора до зображення зміни сезонів як вічного колообігу природи.

The article deals with the analysis of K. Moskalets’ collection of selected works “Poetry of the Monastic” (2017) perceived from the aspect of temporality, due to which the conceptual picture of the world in the author’s poetry is elaborated. K. Moskalets belongs to the writers who consider poetry as a dialogue with the world, where poetic Ego strives not only for the self-expression, but also for the search of universal existence questions. One of the author’s characteristic traits is the system of motifs connected with the philosophical views on time, eternity and passing. Elegical motif of existence fluidity in the works by K. Moskalets is associated with the Western European poetic and Zen-Buddhist philosophical tradition. At the same time, the author complements the attitudinal borrowings with the national color. An existential issue of the poetic works with the defined motif are being investigated in the article. The work also characterizes artistic expressions of image creation by means of temporal semantics. One of the main concepts of K. Moskalets’ poetic world is the “eternity”. The peculiarities of the author’s perception of Plato’s (“a myth about cave”) and Heidegger’s (“language is the home of existence”) ideas, as well as their projection onto the author’s comprehension of the eternity and instance phenomena, have been analysed. Divine eternity in K. Moskalets’ artistic world is the state of anticipation, so physical death is sometimes defined in the poetry as goodness, as the egress to the space of freedom and eternity. One more obvious impact on Moskalets as a poet in the aspect of temporality – the notion of perpetual returning of F. Nietzsche (however, no one can argue other religious and philosophical impacts with the similar conception – the Ancient Greek Pythagorean School, Hinduism, Buddhism). The motif of cyclical nature of time, world perception as a repeated series of events is implemented in poetry both on the level of direct allusions (a “Repeated Time poem”) and owing to end-to-end writer’s attention to the seasons advance and a say-night cycle as the constant nature cycling. The poetics of a season has been generally analysed in the collection (namely, its correlation with the oriental tradition).