Художній переклад як засіб естетичного опору

Abstract

У статті окреслено базові концепти діалогічно-комунікативної стратегії світопізнання, які через висвітлення культурних / інокультурних явищ перетворюють переклад на «історичну подію». Акцентовано на розумінні перекладу як засобу естетичного опору щодо оприявнення суб’єктивної «авторської правди» через заборонену публічність колоніального дискурсу. Обґрунтувано доцільність використання концептуальних метафор для увиразнення онтологічної сутності перекладацької парадигми, її аксіологічних та світоглядних вимірів, через які переклад потрапляє в різні сфери соціокультурної регуляції як спроби змістити акцент, переписати й скорегувати те, що було втрачене в результаті культурної експансії. Окремо наголошено на творчій функції перекладу в умовах культурних розбіжностей, включенні «іншості» чужої культури у вербалізоване перекладачем комунікативне поле своєї культури, визначено методологічні принципи інтерпретації художніх текстів. Доведено, що вияв «індивідуального» в контексті загального утворює «спільний горизонт» розуміння відповідно до трикомпонентної теорії художнього канону: сприйняття – тлумачення – відтворення. The article highlights the basic concepts of dialogic and communicative strategy of world outlooks that transform translation into a “historical event” through the interpretation of cultural and crosscultural phenomena. In this context, translation is recognized as the tool of aesthetic resistance, the means of representing subjective “authorial truth” through the forbidden publicity of colonial discourse. The paper also proves the necessity of the use of conceptual metaphors to emphasize the ontological essence of translating paradigm, as well define its axiological nature. All these make it possible to include translation to different spheres of the social and cultural conventions as special challenges aiming at shifting an accent, rewriting and correcting the issues being lost in the process of cultural expansion. Special attention is given to the problems that reveal the creative function of translation in the context of cultural divergences, attaching the differences of the other cultures into the translator’s verbal communicative space. Methodological principles of interpretation of artistic texts are defined through the concepts that expose “individual” issues in a context of general ones and assumed in accordance with the three-component theory of artistic canon: perception – interpretation – recreation.