Форми звертання дітей і підлітків у спілкуванні з однолітками (на матеріалі англійської мови)

Abstract

У фокусі дослідження ‒ парадигми форм звертання, релевантні для адресанта і адресата при симетричних відношеннях (“діти/ підлітки ‒ діти/ підлітки”). У рамках цих відношень адресант виступає певним мірилом критерію “вік” по відношенню до адресата, який може бути молодшим за адресанта, однаковим з ним за віком або старшим за нього. У статті запропоновано класифікацію форм звертань, що вживаються дітьми та підлітками у спілкуванні з однолітками та визначено функції цих форм звертань. Виділені три критерії класифікації форм звертання до адресата мовлення, а саме: 1) за кількістю адресатів, 2) за ступенем вираження адресата, 3) за типовістю/ не типовістю даної форми звертання до адресата певної вікової групи. Залежно від кількості адресатів нами виділяються індивідуальні (звертання до однієї людини) та множинні (одночасне звертання до цілої групи адресатів) звертання. Залежно від ступеня вираження адресата ми виділяємо безпосередньо адресатні та невизначено адресатні звертання. За типовістю/нетиповістю для даної вікової групи ми виділяємо преферентно-вікові, притаманні переважно одній віковій групі, але й не виключені для іншої, ексклюзивно-вікові форми звертання, притаманні лише певній окремо взятій віковій групі, та нейтрально-вікові, універсальні для всіх вікових груп. Діапазон функціонування форм звертання, детермінованих віком комуні кантів, змінюється залежно від комунікативної інтенції мовця та тональності спілкування. У рамках симетричних відносин форми звертання виконують регулятивну, вокативну, фактичну та емотивну функції. Зменшені власні імена виконують функцію грайливості. This article presents an analysis of the forms of address used by children and adolescents in conversations with their peers. In symmetrical relationships the age of the speaker determines the form of address which he/she will select when conversing with children or adolescents. Three criteria for classifying forms of address have been formulated: 1) the number of addressees involved; 2) the extent to which a personal name or else a generic term is utilized by the addresser; 3) the degree of typicality of specific forms of address amongst members of a given age group. Individual and plural forms of address are defined as a function of the number of addressees involved. Forms of address entailing clearly named or else generically designated addressees are identified in terms of the degree of specificity employed by the addresser. Age-preferential, age-exclusive and age-neutral forms of address are singled out in terms of the forms which are typical for a given age group. A comprehensive overview is given of forms of address which are used in symmetrical communicative interaction. Definitions have been provided for four main functions of forms of address: vocative, phatic, regulating and emotional. When communicating with their peers, children and adolescents use both pronominal and nominal address forms. Age-preferential are complete proper names, middle names and “family names”. The manner in which full names, first-plus-second names, surnames alone, or family pet names are used as forms of address is in many cases an age-preferential phenomenon. Along with the forms mentioned above, children use occasional forms of address (marked and unmarked), evaluative forms of address (implying a positive or a negative appraisal) and traditional polite forms of address.