Взаємодія дошкільного навчального закладу і сім‘ї у вихованні особистості дитини дошкільного віку як психолого-педагогічна проблема

Abstract

У статті представлено основні теоретико-методичні засади взаємодії дошкільного закладу і сім‟ї у вихованні особистості дитини дошкільного віку. Зокрема зроблений ретроспективний аналіз поняття «взаємодія» та «взаємодія дошкільного закладу і сім‟ї», проаналізовано головні ознаки взаємодії. А саме: предметність (наявність спільної конкретної мети, що зумовлює спільність дій у ході її досягнення); ситуативність або регламентованість конкретними обставинами: тривалістю, інтенсивністю, нормами та правилами взаємодії; рефлективність (рефлексивна багатозначність) – можливість для взаємодії бути виявом як суб‟єктивних намірів, так і наслідком спільної участі в колективній діяльності; експлікованість – можливість спостереження, реєстрації конкретних дій індивідів, суб‟єктів взаємодії. Охарактеризовано педагогічну культуру батьків – як складне, інтегративне, динамічне особистісне утворення, яке визначає тип, стиль і способи поведінки батьків у виховній діяльності. Виділено структурні й функціональні зв‟язки та основні компоненти педагогічної культури батьків, зокрема: мотиваційний (спонукання до виховної діяльності); змістовий (знання, переконання, погляди); конструктивний (способи функціонування педагогічної культури). Зазначено, що формування педагогічної культури батьків є складовою взаємодії будь-якого суспільного інституту із сім‟єю. The article presents the main theoretical and methodological principles of interaction of preschool institutions and families in the education of the personality of a preschool age child. In particular, it was made a retrospective analysis of the concept of "interaction" and "interaction of preschool and family", it was analyzed the main signs of interaction. In particular: objectivity (existence of a common concrete goal, which determines the joint actions in the course of its achievement); situationality or regulation by specific circumstances: duration, intensity, norms and rules of interaction; reflectivity (reflexive polysemy) - the opportunity for interaction to be an expression of both subjective intentions and the result of joint participation in collective activity; explicitness - the ability to observe, register specific actions of individuals, actors of interaction. It was characterized the pedagogical culture of parents as a complex, integrative, dynamic personal formation that determines the type, style and ways of parents' behavior in educational activities. Structural and functional connections and the main components of pedagogical culture of parents are distinguished, in particular: motivational (motivation to educational activity); informative (knowledges, convictions, views); constructive (ways of functioning the pedagogical culture). It is noted that the formation of the pedagogical culture of parents is an integral part of the interaction of any social institute with the family.