L’oeuvre de Jules et Edmond de Goncourt dans la critique litteraire française

Abstract

L’article est consacré à l’oeuvre des frères de Goncourt et découvre sa réception dans la critique littéraire française. Méthode de recherche qui est utilisée dans l’article c’est la méthode culturelle et historique. Elle permet d’examiner l’oeuvre des Goncourt dans l’ordre chronologique et relever leur place et leur rôle dans l’atmosphère artistique au milieu du XIX siècle. Au cours d’analyse de la critique littéraire française on a découvert que dès le début du XX siècle la critique française faisait accent sur le caractère moderne de la prose des Goncourt. “L’écriture artiste” des écrivains étaient considérée comme leur don particulié et l’originalité de leur talent. Les critiques distinguent que les Goncourt sont liés au romantisme par leur conscience romanesque. Les oeuvres des Goncourt témoignent que les écrivains continuaient la période littéraire du réalisme, mais en même temps ils ouvraient une autre, surtout le naturalisme. Par les “documents humains” les Gincourt ont proclamé la naissance de la poétique naturaliste. Mais les Goncourt n’appartenaient jamais à une école quelconque ou à un mouvement concret. Il est difficile de parler du naturalisme ou de l’impressionnisme dans l’oeuvre des Goncourt car ils étaient parmi les fondateurs de ces tendances, mais leur emploie était créative, seulement pour accentuer l’impression esthétique. Nouvauté scientifique conciste en ce qu’on introduit dans la sphère scientifique les recherches des critiques français qui donnent preuves pour argumenter le style des Goncourt comme “écriture artiste”. Importance pratique. Cet article peut être utilisé pour les études comparatives de l’oeuvre des Goncourt, leur influence sur la littérature ukrainienne. Простежується рецепція творчої спадщини цих письменників у французькому літературознавстві, визначаються основні критерії оцінки. Використано культурно-історичний метод, який дозволяє розглянути рецепцію творчості братів Ґонкурів у хронологічному порядку та виявити їх роль і місце у культурно-мистецькій атмосфері середини ХІХ ст. У ході аналізу французької критичної рецепції творчості братів Ґонкурів виявлено, що, розпочинаючи з кінця ХІХ ст., французька критика акцентувала на новаторському характері прози письменників, виокремлюючи їхнє «артистичне письмо» як одне з основних досягнень їх оригінальності й таланту. Критики вказують на романтичні витоки світогляду Ґонкурів, аналізують їх роль у зверненні до актуальних проблем дійсності, заклики до використання «людських документів» та їхній вплив на формування натуралістичної поетики. Однак Ґонкури ніколи сліпо не дотримувалися правил жодної з літературних шкіл, незважаючи на те, що часто самі виступали їх ініціаторами. Важко говорити про впливи натуралізму чи імпресіонізму у творчості письменників, оскільки саме вони й виступають засновниками цих тенденцій, але використовують їх творчо, тільки для підсилення естетичної виразності. Наукова новизна полягає в тому, що в науковий обіг вводяться праці французьких літературознавців, які дають підстави для обґрунтування стильової своєрідності Ґонкурів – «артистичного письма». Це дослідження може бути використано для порівняльних студій стосовно творчості Ґонкурів, виявлення їх впливу та типологічних сходжень із творчістю українських письменників початку ХХ ст., які стежили за розвитком французької літератури й демонстрували суголосність стильових та естетичних пошуків у вираженні дійсності.