Медіа в контексті психолінгвістики та медіа психології

Abstract

Анотація. У статті обґрунтовано необхідність дослідження медіа простору в міждисциплінарній парадигмі – на перетині психолінгвістики та медіа психології, оскільки в центрі їхньої уваги перебувають «людинорозмірні системи» – медіа дискурси, що здатні змінювати картину світу як окремої людини, так і нації в цілому. Тому дискурс-аналіз визначено як провідний міждисциплінарний метод дослідження медіа простору. Єдність підходів психолінгвістики та медіа психології до вивчення сучасних медіа зумовлена близькістю їх парадигмального устрою: а) ці дисципліни є маргінальними, а тому розширюють межі традиційної психології, лінгвістики, соціальних комунікацій; б) психолінгвістику та медіа психологію розглядають як новітні галузі психологічної науки, предметом яких є особистість у контексті взаємодії мовних і психічних факторів (психолінгвістика) чи сучасної медіа культури (медіа психологія); в) текст і дискурс визначаються як головні форми прояву особистості та інструменти впливу на неї. Дискурс-аналіз медіа простору має базуватися на парадигмі медіа – гіпермедіа – трансмедіа та досліджуватися крізь призму конвергентного підходу. Конвергенція стимулює глобальні зміни медіа сфери, які, зі свого боку, призводять до виникнення нових медіа – конвергентних: соціальних мереж (ВКонтакте, Facebook тощо), платформ інтернет-телебачення (ІТV), мікроблогінгу (Twitter). Серед завдань, які здатні сумісно розвідувати психолінгвістика та медіа психологія, можна визначити такі: вивчення поведінки особистості, зумовленої впливом засобів індивідуальної й масової комунікації; дослідження комунікативної поведінки особистості в контексті медіа впливів та в системі медіа текстів різних жанрів; вивчення персональних і групових медіа ефектів, аналіз впливу медіа середовища крізь призму мовлення на розвиток суб’єкта, становлення особистості та її психологічне самопочуття. Маргінальний об’єкт досліджень (трансмедіа) потребує відповідної маргінальності підходів. Устрій медіа простору з часом ускладнюватиметься, а тому загальні методологічні принципи сучасної науки – експансіонізм, антропоцентризм, експланаторність та функціоналізм – набудуть принципової значущості. Abstract. The article substantiates the necessity to study the media space within interdisciplinary paradigm, i.e. at the intersection of psycholinguistics and mediapsychology which are focused on so-called “man-sized systems” (in other words – media-discourses that are capable to change the world view of both an individual and a nation). Thus discourse-analysis is regarded as a leading interdisciplinary research method of media space. Psycholinguistics and mediapsychology approaches unity to the study of modern media is determined by the proximity of their paradigmatic organization: a) these disciplines are marginal so they expand the boundaries of traditional psychology, linguistics, communication science; b) psycholinguistics and mediapsychology are considered as the newest branches of psychological science, their subject is a person in the context of interaction of language and mental factors (psycholinguistics) or modern media culture (mediapsychology); c) text and discourse are defined as the main manifestations of a person and tools of influence on him/her. Discourse-analysis of a media space should be based on media – hypermedia – transmedia paradigm and should be explored through the lens of a convergent approach. Convergence promotes global changes in media sphere leading to the emergence of a new (converged) media, namely: social networks (VKontakte, Facebook, etc.), Internet TV platforms (ITV), microblogging (Twitter). Among the tasks that psycholinguistics and mediapsychology are able to solve jointly there are the following: the study of individual behavior, caused by the influence of individual and mass communications means; the study of communicative behavior of an individual in the context of the media influences and within the system of media texts of different genres; the study of personal and group media effects; the analysis of the impact of media environment through the prism of speech on the development of an individual, achievement of a personhood and his/her psychological well-being. The marginal object of the research (transmedia) requires the appropriate marginality of approaches. The organization of media space will eventually become more complex, so the general methodological principles of modern science such as expansionism, anthropocentrism, ecsplanatoriness and functionalism will become crucial.