Двочленна антитеза в тексті «Історії» Геродота: особливості зовнішньої та внутрішньої структури

Abstract

Антитеза, будучи іманентною домінантою стилю грецького історика Геродота, досі не знайшла всебічного висвітлення у лінгвістичних студіях. У статті здійснено класифікацію одного із видів складної антитези – двочленної за зовнішньою та внутрішньою структурами. Щодо зовнішньої організації, то простежуємо тенденцію до поєднання різних частин мови, а також фактичну відсутність двочленних антитез без підсилю¬вальних компонентів. Водночас внутрішня організація характерна превалюванням різнокореневих антонімів. Antithesis, being an immanent dominant of the style of the Greek historian Herodotus, has not been extensively covered in the corresponding linguistic studies. Taking into account the existing subdivision of this language figure, according to the number of contrasted elements, into compound and simple, which in its turn is subdivided into two-, three- and four-member antithesis, the aim of the article has been determined to research one of its types, namely two-member antithesis. Correspondingly to the set aim, the classification of this compound antithesis type has been elaborated according to its inner and outer structures. As far as the outer structure is concerned, the tendency to combine various parts of speech with the predominance of noun, verb and adjective combinations within one antithesis has been noted as well as the actual absence of a two-member antithesis without intensifying components (adversative particles, conjunctions, articles in the distributive function) has been revealed. Simultaneously, the inner structure is characterized by the prevalence of antonyms with different roots that greatly outnumber morphemeless and one-root antonyms. Apart from that, the complication of the syntactic structure of the two-member antithesis in comparison with a simple one has been ascertained.