Феномен батьківства в англомовних країнах: соціокультурний аспект

Abstract

У статті розглянуто соціокультурні аспекти феномену батьківства в англомовних країнах. Як теоретичне підґрунтя запропоновано статево-рольовий підхід Т. Парсонса, який виник у межах структурного функціо-налізму, і типологія девіантної поведінки чоловіків, що запропонував Р. Мертон. Розвідка також пропонує аналіз трактування батьківства з позицій соціального конструктивізму в роботах Дж. Плека, зокрема досліджено зв’язок між батьківством і генеративністю чоловіка. Окреслено моделі батьківства й ролі батька, схарактеризовано причини їх трансформацій, наведено дані експериментів зі встановлення ролі батька у вихованні дітей та формуванні особистості дитини. Зазначено, що батьківський вплив може бути і безпосереднім, і опо¬середкованим, через стосунки батька зі своєю дружиною – матір’ю дитини. Окрім того, дитина також здійснює певний вплив на батька, формуючи його ставлення до себе, підвищуючи самооцінку й посилюючи генеративність. Наведено статистичні дані, які демонструють залежність формування гармонійної особистості дити¬ни від участі батька у виховному процесі та щоденному спілкуванні. The paper deals with the sociocultural aspect of fatherhood phenomenon in the English-speaking countries. Sex roles approach introduced by T. Parsons within structural functionalism and Merton’s paradigm of deviant behaviour serve as a theoretical foundation of the present study. The paper incorporates the analysis of fatherhood perception within social constructivism in the works by J. Pleck, namely the attention is focused on the interrelation between fatherhood and men’s generativity. The study outlines fatherhood models and father’s roles, explains the reasons for their transformations, presents experimental data concerning father’s role in children’s upbringing and formation of a child’s self. The author notes that paternal influence can be both direct and indirect, through father’s relations with his wife, the child’s mother. Moreover, the child produces the impact of his/her own by shaping the father’s attitude, boosting his self-esteem and fostering his generativity. The analysis of theoretical sources showed that the child’s well-being and personality development is largely determined by the father’s involvement in rearing the child as well as in daily communication with the latter.