Приховані перформативні висловлення в німецькомовному діалогічному дискурсі XV–XХI ст.

Abstract

У статті проаналізовано структуру й лінгвопрагматичні властивості прихованих перформативних висловлень, а також за допомогою встановлення структурних моделей прихованих перформативних висловлень виявлено основні характеристики їх історичної динаміки в німецькомовному діалогічному дискурсі. Приховані перформативні висловлення в німецькомовному діалогічному дискурсі XV–XXІ ст. демонструють тенденцію збільшення кількості синтаксичних моделей, з одного боку, та обсолетизацію окремих моделей – з іншого. Іллокутивні типи мовленнєвих актів, які реалізуються прихованими перформативами, охоплюють асертиви, директиви, експресиви, комісиви, причому історична динаміка стосується передусім їх частотності: у XV–XVI ст. здійснюються переважно директивні мовленнєві акти, а у XX–XXI ст. високу частотність демонструють пер-формативні етикетні контактиви. Мовленнєві акти благання, присягання, які демонстрували високу частотність у XV–XVI ст., майже вийшли з ужитку у XX–XXI ст. Лінгвопрагматичні властивості висловлень із прихованими перформативами стосуються іллокутивних типів мовленнєвих актів, які реалізуються за їх допомогою. Розмежовуємо мовленнєві акти у власне перформативному значенні та мовленнєві акти перформативної форми, які виконують метакомунікативну функцію. Перші демонструють іллокутивну та перлокутивну специ¬фіку, яка визначається реалізованим при цьому іллокутивним типом. Метакомунікавні перформативні вислов¬лення належать до фатичного іллокутивного типу, сутність якого полягає в намірі мовця підтримати мовленнєвий контакт з адресатом. The article analyses the structure and linguopragmatic features of hedged performative utter¬ances. It also reveals the basic characteristics of the historical dynamics of hedged performative utterances by means of their structure models identification in the German dialogical discourse. Hedged performative utterances in the German dialogical discourse of the XV–XXI centuries demonstrate the tendency of increasing the amount of syntactical models on the one hand and obsoleteness on the other hand. Illocutive types of speech acts that are realized by hedged perfomatives embrace assertives, directives, expressives, commissives, with historical dynamics concerning first of all their frequency. In the XV–XVI centuries directive speech utterances were basically used, and in the XX−XXI cen¬turies performative etiquette contactives demonstrated a high frequency. Speech acts of praying and swearing, that demonstrated a high frequency in the XV–XVI centuries, almost became obsolete in the XX–XXI centuries. Linguopragmatic features of the utterances with hedged performatives concern illocutive speech acts that are realized therewith. We differentiate the speech acts in the performative sense and speech acts of the perfomative form that fulfill a metacommunicative function. The first demonstrate an illocutive and perlocutive specific character defined by the illocutive type. Metacommunicative performative utterances belong to a phatic illocutive type the essence of which is in the addresser intention to keep up the speech contact with an addressee.