Непорозуміння як елемент інтерпретаційної трихотомії

Abstract

У статті через призму когнітивно-дискурсної парадигми проаналізовано статус непорозуміння як процесу та результату інтерпретаційної діяльності, що має місце під час комунікативної інтеракції. Опираючись на провідні лінгвокогнітивні течії мовознавчих студій, досліджено інтеграційну модель інтерпретаційного акту як базової моделі розуміння мови. З’ясовані характерні ознаки непорозуміння та його місце в ієрархії розуміння мовленнєвих повідомлень. Непорозуміння потрактовано як таке, що має місце під час неповного або непра¬вильного розкриття змісту мовленнєвого повідомлення у ході діалогічних ігор. Виокремлено основні змістові лакуни й інформаційні відхилення, що призводять до формування неадекватної моделі ментальної репрезен¬тації реципієнта дискурсу. Останню розглянуто як проекцію висловлення в ментальній реальності інтерпре¬татора; внутрішню ментальну модель дискурсу, структурні компоненти якої мають смислове навантаження, а сукупно представляють семантично-прагматичний зміст комунікативного повідомлення – його повне значення. The article deals with the status of misunderstanding viewed as a process and result of the interpretation activity which occurs in the course of communicative interaction. Taking into account modern linguistic-cognitive trends of lingual research the integration model of an interpretation act as a principal language understanding model has been studied. The author determines the basic characteristics of misunderstanding and its place in the hierarchy of verbal messages comprehension. Misunder¬standing is treated as a phenomenon which is triggered by incomplete (partial) or inadequate decoding of the speaker’s utterance meaning in the intercourse of dialogic interaction. Main meaningful (content) lacunas and information deviations causing the construction of the recipient’s inadequate mental representation model have been singled out. The mental representation has been treated as a projection of speech utterance in the interpreter’s mental reality; inner cognitive model of the discourse the structural components of which convey some significant meanings and jointly constitute the semantic and pragmatic contents of the utterance – its full meaning.