Самоконтроль спортсменом стану свого здоров’я

Abstract

Для об’єктивізації здоров’я фізкультурників велике значення має правильне оцінювання функціонального стану основних систем енергозабезпечення їхнього організму. Самоконтроль має суттєве доповнення до лікарського контролю, проте не може його замінити. Дані правильно проведеного самоконтролю дають змогу тренеру регулювати тренувальне навантаження, а лікарю – своєчасно виявити відхилення стану здоров’я внаслідок неправильної методики тренувань, порушення режиму дня й несприятливих впливів факторів зовнішнього середовища. Саме спортивний лікар разом із тренером повинен постійно вносити корективи в графіки тренувань, щоб зробити їх найбільш раціональними для кожного спортсмена. Це особливо важливо в умовах, коли до занять фізичної культури та спорту залучається все більше школярів, запроваджується рання

спортивна спеціалізація, коли фізичною культурою займаються люди середнього й старшого віку з різним станом здоров’я та рівнем підготовленості, коли тренування спортсменів відбувається з надмірно пси­хоемоційним і фізичним напруженням, коли некваліфіковані інтенсивні заняття можуть спричинити пато­логічні стани. Самоконтроль – це регулярне спостереження за станом свого здоров’я й фізичним розвитком та їх змінами внаслідок впливу занять фізичної культури та спорту. До самоконтролю входять прості загальнодоступні спостереження, облік суб’єктивних показників (сон, апетит, настрій, пітливість, бажання тренуватися та ін.), показники об’єктивних досліджень (частота серцевих скорочень, маса тіла, частота дихання, кистьова, станова динамометрія й ін.). Регулярний самоконтроль дає змогу аналізувати вплив фі­зичних навантажень на організм, що сприяє правильному плануванню та проведенню тренувальних занять; оцінці ефективності занять спортом (фізкультурою), дотриманню правил особистої гігієни, режиму тренувань, загартуванню. . For objectivization of health of athletes huge meaning has a right estimation of functional condition of the main systems of power supply of their organisms. Self-control has a significant addition to doctoral control, but it can’t substitute it. The data of correctly conducted self-control help a trainer to regulate training loads, and to a doctor in proper time to display deviations in health condition as a result of incorrectly training methodology, regime of the day violence and unfavorable influences of the factors of external environment. A sports doctor together with a trainer have to edit them with more rational for each sportsmen. This is very important when more and more pupils are attracted to classes of physical culture and sports, early sports specialization is introduced, when middle aged and elderly aged people with different health condition and level of preparation are engaged in physical culture, when trainings are too psychologically and physically tensed, and when unqualified intensive classes may cause pathological condition. Self-control is a regular monitoring of one’s health and physical development, their changes as a result of influence of classes of physical culture and sports. Self-control means simple and generally popular observation, taking into account of subjective indices (sleep, appetite, mood, hyperhidrosis, desire to train, etc.) and indices of objective observations (heart rate, body mass, respiration rate, carpal and torso dynamometry, etc.). Regular self-control helps us analyze the influence of physical loads on an organism, lets us correctly plan and conduct trainings; estimate the effectiv eness of doing sports (physical culture), observe the rules of personal hygiene, training regime, endurance.