Подвійний присудок у сучасній українській мові

Abstract

Статтю присвячено актуальній проблемі теорії простих речень. У ній досліджено подвійні (складні) присудки, утворені внаслідок трансформації простих елементарних речень у неелементарні. Обґрунтовано відмінність цих присудків від складених іменних та від дуплексивів. Виокремлено два типи подвійних присудків – дієслівно-іменні та дієслівні. Проаналізовано особливості їх вираження. Установлено, що в дієслівно-іменних присудках у ролі першого компонента вживають дієслова зі значенням спрямованого й неспрямованого руху, процесуально-локативним, інтелектуальної й мовленнєвої діяльності, фізичних і фізіологічних процесів, конкретної дії, а в ролі другого – прикметники, іменники в непрямих відмінках, синтаксично нерозкладні сполучення та фразеологізми; у дієслівних – у ролі першого компонента використовують дієслова зі значенням спрямованого і неспрямованого руху та процесуально-локативним, у ролі другого – здебільшого дієслова інтелектуальної та мовленнєвої діяльності, конкретної дії. The article is devoted to the actual problem of the theory of simple sentences. It was studied double predicates, formed due to the transformation of simple elementary sentences into non-elementary ones. It was grounded the difference between these predicates and the compound nominal predicates as well as duplexyves. It was deter-mined two types of double predicates – verbal and verbal-nominal. It was analyzed the features of its expression. It is established that as the first component in the verbal-nominal predicates it is used verbs with the meaning of directional and non-directional movement, procedural-locative, intellectual and language activities, physical and physiological processes, specific actions and as the second component – adjectives, nouns in oblique cases, syntactically indecomposable combinations and phraseolo-gisms; as the first component of the verb in the verbal predicates it is used verbs with the meaning of directional and non-directional motions and procedural-locative, as the second – most verbs of the intellectual and language activities, specific actions.