Естетичний вимір сакрального світовідношення

Abstract

Концептуалізується категоріальний статус сакрального в естетичному дискурсі. Обґрунтовано ідея генетичної спорідненості сакрального та естетичного як наріжних аспектів людського духу, що виявляється в людській творчості як безкінечне прагнення чуттєво-образної артикуляції граничного смислу буття. Висвітлено співвідношення категорії «сакральне» з естетичними категоріями «прекрасне», «екстатичне», «трагічне», «піднесене». З’ясовано структурно-функціональний зв’язок сакрального й естетичного на онтологічному та феноменальному рівнях. Зроблено висновок про те, що на феноменологічному рівні поняття «естетичне» означує безмежні виражальні потенції сакрального, усі різновиди чуттєвого сприйняття й переживання різноманітних форм його маніфестації; в онтологічному аспекті естетичне опосередковує трансцендентний та іманентний виміри сакрального. The categorical status of the sacred in aesthetic discourse has been conceptualized. The idea of the genetic relationship between the sacred and the aesthetic as the cornerstones of the human spirit has been substantiated, manifested in the works of man as an infinite desire sensually shaped articulation of the ultimate meaning of life. Aesthetic mode of sacred revealed in his inexhaustible expressive potential. The symbolic nature of aesthetic expression makes possible the representation of the sacred in the various forms of culture (language, myth, religion, art) as the embodiment of the ideal in the real, transcendent in the immanent. Highlights the value category of «sacred» aesthetic categories «beautiful», «ecstatic», «tragic», «sublime». The evolution in the aesthetic perception of the sacred: if the primitive and ancient forms of the sacred religious beliefs could be seen as a terrible and even ugly, then with the gradual elimination of its negative connotations aesthetic component in the perception of the sacred revealed in contemplation exciting, sublime and beautiful. In the experience of the sacred aesthetic often takes the form of the ecstatic. Extraordinary and at the same time the fundamental existential condition (grogginess, paroxysm, exaltation, ecstasy), effecting a cathartic effect on humans, strong affective feelings converted into enlightenment and bliss. In the tragic experience of the sacred achieved sublimation and maximum voltage feelings associated with major existential moments of human existence was revealed dialectic catharsis and pathos, affirmation of life and death, happiness and suffering, fear and hop . Most adequately characterizes the aesthetic mode of sacred category of «sublime» with its connotations of infinity, immensity, greatness. It turns out structural and functional relationship of the sacred and the aesthetic on the ontological and phenomenal levels. It’s concluded that at the phenomenological level, the notion of «aesthetic» refers limitless expressive potency sacred, all kinds of sensory perception and experience of various forms of its manifestation; ontological aspect mediates aesthetic transcendence and immanence of the sacred measurement .