Явище інтертекстуальності в епістолярній комунікації. Лист як інтертекст

Abstract

У статті розглянуто категорію інтертекстуальності в епістолярній комунікації. З огляду на комунікативну природу явища інтертекстуальності, листовна комунікація тлумачиться крізь призму інтертекстуальної гри свого та чужого слова. Тим самим доведено, що письменницький епістолярій – не довільно зіткана тканина тексту, а внутрішньо повноцінний, цілісний жанр, що вільно оперує документальним і художнім арсеналом. Інтертекстуальні зв’язки виявляються в листах завдяки відкритості цього жанру. Листи теоретично долають два види простору: реального, у якому перебуває автор, та умовного-зображувального, що виконує низку мистецьких завдань. Інтертекст є способом викриття автора та його маски в письменницькому епістолярії. The article deals with the category of intertextuality in epistolary communication. From the perspective of the communicative essence of intertextuality, written communication is considered through intertextual game of his and others’ words. It is proved that writer’s epistolary is not consistently collected part of the text, but is a holistic genre, that plays free with documentary and artistical arsenal. Intertextual connections are shown in the letters by openness of the genre. Theoretically letters overcome two types of field: real, where is author, and conditionally-pictorial, that performs a lot of tasks. Intertext is the way to convict the author and his mask in the writer’s epistolary.