Містерія часу та простору у прозі Бруно Шульца

Abstract

У статті йдеться про систему бачення дійсності Бруно Шульца крізь призму модусів часу та простору, а також про її проекцію на поетику творів. Зазначено, що як просторові, так і часові параметри прози автора характеризуються несталістю, нелінійністю, здатністю до безперервного множення і модифікацій. Розглядаються способи таких модифікацій у книгах «Цинамонові крамниці» та «Санаторій під клепсидрою». Зокрема, йдеться про синестезію як один із найчастіше вживаних автором художніх прийомів у зображенні часу, що проявляється у феномені його опросторення (у формі перетікання просторових атрибутів у часові, вживання понять на позначення просторових феноменів, наділення часу фізичними атрибутами простору тощо). Система Шульцового часу базується на протиставленні профанного (який найчастіше маркується як лінійний) та сакрального (вихід у «подію», за філософською термінологією М. Гайдеґґера). Традиційні модуси тривання (минуле, теперішнє, майбутнє) оцінюються автором з позиції сакральної значимості. Ілюстрацією часу в Шульца є два переплетені образи весни / дерева, які символізують життя і творчість. У статті розглядаються сезонні концепти Шульца, які формують його міфосвіт (весна, осінь, зима). Письменник творить самобутні космогонічний (в образі весни-дерева) та есхатологічний (в образі осені-вмирання) міфи. Істинний сакральний час у Шульца – це проточас, першопоштовх, вічний початок, здатний бути завжди, а не лише в минулому; це первозданне джерело безконечної потенції, точка розливання, творення світу, коли порожнє стає наповненим і починає тривати. Самобутній міф часу та простору Б. Шульца має синтетичне походження: ці модуси буття у Шульца антропоморфно міфізовані (тут вбачаємо елементи архаїчних релігійних систем та пантеїстичного світогляду) і водночас релятивні, відносні (наслідок зацікавлення Б. Шульца новітніми відкриттями у сфері суб’єктивного часу та теорії відносності).

The article deals with the reality vision system of Bruno Schulz in the light of time and space modi as well as its projection on the poetics of works. It is noted that both the spatial and temporal parameters of the author’s prose are characterized by the instability, nonlinearity, ability to continuous multiplication and modifications. The methods of such modifications are examined in the books “The Cinnamon Shops” and “Sanatorium under the Sign of the Hourglass”. Particularly, the synesthesia as one of the fiction methods most frequently used by the author in the depiction of time, which is revealed in the phenomenon of its espacement (in the form of spatial attributes flowing into temporal ones, the use of terms denoting spatial phenomena, endowing time with the physical attributes of space, etc.), is mentioned. The system of Schulz’s time is based on the contradistinction of profane time (which is more often marked as the linear one) and sacral time (the exit in “event”, according to the philosophical terminology of M.Heidegger). The traditional modi of duration (past, present and future) are estimated by the author from the position of sacral significance. Two intertangled images of spring/tree symbolyzing the life and creativity are the illustration of time in the works of Schulz. The article deals with the seasonal concepts of Schulz that are forming his world of myths (spring, autumn, winter). The writer creates original cosmogonic (in the images of spring-tree) and eschatological (in the image of autumn-dying) myths. The true sacred time in the works of Schulz is the primordial time, the first impulse, the true beginning, which is able to exist all the time and not only in the past; it is the primordial source of infinite potential, the point of circumfusion, world creation, when the empty becomes full and starts lasting. The authentic myth of Bruno Schulz’s time and space has got the synthetic origin: these modi of existence in the works of Schulz are anthropomorphously mythologized (here we can see the elements of archaic religious systems and pantheistic worldview) and relative at the same time (the consequence of B.Schulz’s interest in the latest discoveries in the sphere of subjective time and the theory of relativity).