Український займенник – основа творення національної неповторності

Abstract

У статті проаналізовано граматичний рівень української мови, що сягає своєю стабільністю й водночас неповторністю ще ІХ віку. Показано граматичні форми займенника, що є основою творення національної самобутності і залишаються стрижневими на будь-якому етапі розвитку мови. Проілюстровано особливості наповнення займенників словесним змістом у сфері мовлення, з’ясовано вживання українського займенника на основі писемних пам’яток ХІ–ХІІІ ст., українських обрядових пісень та здрібніло-пестливих утворень. Сха­рактеризовано неповторність займенника як частини мови. Виокремлено національні риси у формах займен­ників усіх розрядів. Проаналізовано специфіку займенників у різних стилях мовлення, показано українську самобутність у творенні прислів’їв та приказок, з’ясовано інтерферентні помилки у вживанні займенників. The article analyzes the grammatical level of the Ukrainian language which traces simultaneously its stability and uniqueness back to the ninth century. The grammatical pronoun forms are displayed which are the basis for creation of the national identity and remain pivotal at any stage of the language development. The features of assigning verbal meaning to pronouns are analyzed in the field of speech, clarified the use of the Ukrainian pronoun on the basis of written records from the eleventh to thirteenth centuries, the Ukrainian folk songs and pet formations. Unique characteristic of pronouns as part of speech are shown. The national features in all forms of pronoun digits are singled out. The pronoun specific in different styles of speech is analyzed, the Ukrainian identity in the creation of proverbs and sayings is showed and interferential errors in the use of pronouns are clarified.