Does ‘Language’ Form Our ‘Thought’?

Abstract

As early as 1799, Humboldt initiated to wonder the gravity of ‘language’. Indeed, there exists much diversity in linguistic forms in human societies and, translation is necessary in order to share literary works, among different language users. During the process of translating culturally-colored discourse, some important features of a given society may well be revealed. As an empirical example, a script of rakugo, which is the traditional Japanese performance art of telling comic stories, is used as the data for analysis because rakugo can be regarded as a genre of natural, spoken Japanese discourse. In fact, Katz (as cited in Wardy, 2006) suggests that linguistic relativity threatens universal inter-translatability. In this study, focusing on zero personal pronouns, the notion of linguistic relativity is examined, related to the Japanese sense of self and the Japanese worldview that includes seken (life-world). This seems to reveal linguistic relativity (e.g., Humboldt 1999; Sapir 1921/2004) that different perspectives on reality often manifest themselves as specific features of language use in speech communities, as some empirical studies have been conducted, starting with Humboldt’s original research (1999) on the Kawi language. Ще в 1799 році Гумбольдт здивував світ ідеєю «тяжіння мови». Існує велике розмаїття мовних форм в людському суспільстві, тому для того, аби про літературні твори однієї культури могли дізнатися представники іншої культурної спільності, потрібен переклад. Під час перекладу культурно-маркованого дискурсу розкриваються деякі важливі особливості певного суспільства. Матеріалом для дослідження використано сценарій ракуґо – японського літературного й театрального жанру, що представляє мистецтво виконання гумористичних оповідань. Ракуґо можна розглядати як жанр природного, розмовного японського дискурсу. Дж. Кац припускає, що існування лінгвістичної відносності стає на заваді всебічному універсалізму перекладності. Це дослідження зосереджує увагу на нульових особових займенниках, при цьому розкривається поняття лінгвістичної відносності в контексті японського самовідчуття і світогляду японців, яке включає в себе поняття seken (життєвий світ). Лінгвістична відносність, в розумінні Гумбольдта, Сепіра радше виявляється в розмаїтті точок зору, особливостях використання мови в мовленні конкретних спільнот. Прикладом цьому можуть слугувати деякі емпіричні дослідження, починаючи з оригінальних досліджень Гумбольдтом мови Каві.