Походження гри.

Abstract

У статті розглянуто проблему походження гри. Зіставлено думки вчених різних наукових напрямів, а саме: філософії, психології, педагогіки, етнографії, культурології, біології, зоопсихології. Наведено приклади та подано порівняльний аналіз рухливих ігор дитинчат тварин і дітей Homo sapiens. Підкреслено, що у тварин та дітей форми гри різноманітні, але в них простежуються однакові ігрові дії – наздогнати, утікати, ховатися, шукати, переслідувати, підстрибувати, пірнати тощо. Отже, у кожного виду хребетних генетично закладено свою ігрову програму, яка під дією біохімічної енергії виробляє імпульс до ігрової діяльності. А відмінність «граючої людини» від «граючої тварини» в тому, що людині властивий механізм ігрового мислення. Тому на основі механізму ігрового мислення вона перетворює гру у свідому, осмислену й цілеспрямовану діяльність. The article deals with the problem of play’s provenance. The scholars’ opinions of such sciences as philosophy, psychology, pedagogics, ethnography, cultural studies, biology, zoopsycho- logy, are compared. The examples are given and the comparative analysis of cubc’ outdoor games end a child Homo sapiens is done. The author points out that playing forms of both animals and children are various, but their playing actions are identical – to catch up, to run away, to look for, to pursue, to jump, to dive, etc. Thus, vertebrate species have their own genetic playing programme, which under the influence of biochemical energy develops an impulse for playing activity. The main difference between «a playing human being» and «a playing animal» is that a human being owns a mechanism of playing thinking. That’s why on the basis of playing thinking mechanism a human being turns a play into activity, which has a conscious, sensible and purposeful character.