Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/26720
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.advisorНовакович, Мирослава Олександрівна-
dc.contributor.authorМартинюк, Зінаїда Мирвохидівна-
dc.date.accessioned2024-12-20T13:25:44Z-
dc.date.available2024-12-20T13:25:44Z-
dc.date.issued2024-
dc.identifier.citationМартинюк З. М. Музично-педагогічна спадщина українських композиторів першої половини ХХ ст. як засіб професіоналізації національного музичного мистецтва : робота на здобуття кваліфікаційного ступеня магістра : спец. 025 Музичне мистецтво / наук. кер. М. О. Новакович; Волинський національний університет імені Лесі Українки. Луцьк. 2024. 63 с.uk_UK
dc.identifier.urihttps://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/26720-
dc.description.abstractУ магістерському дослідженні проаналізовані основні засади музично- педагогічної діяльності українських композиторів першої половини ХХ ст., їх втілення у творах, призначених для дитячого та юнацького виконання і слухання. Простежено основні етапи становлення музичної освіти в Україні. Констатовано, що її зародження почалося ще з княжих часів і було пов’язане з прийняттям християнства. Розглянуто діяльність братських шкіл у XVII, які з самого початку свого заснування велику роль надавали музичному вихованню, а також Глухівської музичної школи у середині XVIII ст., зі стін якої вийшли такі видатні українські композитори як М.Березовський та Д.Бортняський. Зазначено, що осередками музичної освіти в першій половині ХІХ ст.. в Україні стали Перемишльська співацька школа та консерваторія Галицького музичного товариства у Львові. Констатовано, що найпомітніші зрушення в музичній освіти України почали відбуватися лише з другої половини XIX століття, що було пов’язано зі зростаючою потребою кваліфікованих музичних кадрів. Відзначено діяльність відкритої у 1904 році в Києві Музично- драматичної школи М. Лисенка, поява якої була результатом прагнення видатного українського композитора професіоналізувати українську музичну культуру, поповнювати її кваліфікованими музикантами. Основна увага у роботі була приділена педагогічній діяльності українських композиторів, які продовжували традиції М.Лисенка в контексті національно зорієнтованого музичного виховання дітей та молоді. Були проаналізовані основні принципи музично-педагогічної діяльності видатних українських композиторів першої половини ХХ ст., зокрема: М.Леонтовича, К.Стеценка, Л.Ревуцького, В.Косенка, В.Барвінського. Зазначено, що згодом вони були втілені у творах, написаних ними насамперед для дітей та юнацтва. У цьому контексті були розглянуті вокальні збірки М.Лисенка «Молодощі. Збірка танців та веснянок», «Збірка народних пісень в хоровому розкладі для учнів молодшого та підстаршого віку у школах народних», дитячі опери М.Лисенка, К.Стеценка, вокальний цикл «Сонечко» Л.Ревуцького, «24 п’єси для фортепіано» В.Косенка та цикл «Наше сонечко грає на фортепіано» В.Барвінського. Висвітлено основні педагогічні принципи викладені у методичних посібниках «Практичний курс навчання співу у середніх школах України» М.Леонтовича, «Методика шкільного співу» К. Стеценка.uk_UK
dc.language.isoukuk_UK
dc.publisherВолинський національний університет імені Лесі Українкиuk_UK
dc.subjectмузично-педагогічна діяльністьuk_UK
dc.subjectмузична освітаuk_UK
dc.subjectукраїнські композиториuk_UK
dc.subjectмузичне мистецтвоuk_UK
dc.titleМузично-педагогічна спадщина українських композиторів першої половини ХХ ст. як засіб професіоналізації національного музичного мистецтваuk_UK
dc.typeMaster Thesisuk_UK
dc.contributor.affiliation025 Музичне мистецтвоuk_UK
dc.contributor.affiliationКафедра музичного мистецтваuk_UK
Розташовується у зібраннях:FKiM_KR (2024)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
martyniuk_2024.pdf1,31 MBAdobe PDFПереглянути/відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.