Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/26598
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorСокол, Марія Василівна-
dc.contributor.authorБалабаш, Світлана-
dc.date.accessioned2024-12-17T13:23:33Z-
dc.date.available2024-12-17T13:23:33Z-
dc.date.issued2024-
dc.identifier.citationСокол М. В. Балабаш С. В. Юридичні особи як суб’єкти приватної власності на земельні ділянки. Актуальні проблеми держави і права. 2024. № 103. С. 212-218. DOI : https://doi.org/10.32782/apdp.v103.2024.26uk_UK
dc.identifier.urihttps://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/26598-
dc.description.abstractСтаття присвячена дослідженню правового статусу юридичних осіб у сфері земельних відносин, з’ясуванню специфіки їхньої земельної правосуб’єктності. Авторами аналізуються особливості юридичної особи, як суб’єкта земельних відносин, в тому числі і специфіку земельної правосуб’єктності сільськогосподарських виробників та товаровиробників. Проведено порівняльний аналіз комплексу прав та обов’язків юридичних осіб, які засновані громадянами України і юридичними особами України та іноземних юридичних осіб. На відміну від громадян та юридичних осіб України, щодо яких практично відсутні обмеження стосовно складу земель за цільовим призначенням, які можуть перебувати у їх власності, земельні права іноземних суб’єктів є суттєво обмеженими. Крім того, доведено, що земельне законодавство не диференціює таких суб’єктів на: іноземні підприємства та підприємства з іноземними інвестиціями, а об’єднує усіх в спільну групу з однаковими умовами земельної правосуб’єктності. Визначено перелік імперативних заборон щодо набуття права власності юридичними особами на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, а також наведено особливості порядку продажу юридичним особам земельних ділянок, що перебувають у власності територіальних громад та держави. На підставі аналізу нормативно правових актів та судової практики, сформульовано висновок, чинне земельне законодавство не передбачає обмежень щодо передачі земель в користування за догово- ром оренди, емфітевзису чи суперфіцію, проте існує законодавчо визначений перелік юридичних осіб приватного права, які можуть мати земельні ділянки на праві постійного користування. До них відносяться: навчальні заклади, об’єднання співвласників багатоквартирних будинків, оператор газотранспортної системи, оператор газосховища, оператор системи передачі та релігійні організації України. Крім того, з врахуванням норм Земельних кодексів попередніх років та наявних судових прецедентів до такого кола також варто віднести садівницькі товариства, які мають статус юридичних осіб приватного права та фермерські господарства.uk_UK
dc.format.extent212-218-
dc.language.isoukuk_UK
dc.subjectземельне правоuk_UK
dc.subjectаграрне правоuk_UK
dc.subjectекологічне право-
dc.subjectземельна правосуб’єктність-
dc.subjectправо власності на землю-
dc.subjectправо постійного користування земельною ділянкою-
dc.subjectсуб’єкти земельних правовідносин-
dc.titleЮридичні особи як суб'єкти приватної власності на земельні ділянкиuk_UK
dc.typeArticleuk_UK
dc.identifier.doihttps://doi.org/10.32782/apdp.v103.2024.26-
dc.citation.issue103-
dc.citation.journalTitleАктуальні проблеми держави і права-
dc.coverage.countryUAuk_UK
dc.subject.udc349.41uk_UK
Розташовується у зібраннях:Наукові роботи (FYu)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Sokol 5.pdf149,29 kBAdobe PDFПереглянути/відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.