Естрадна пісня у творчості Мирослава Скорика

Abstract

У магістерській роботі досліджено характерні риси естрадної пісні у творчості Мирослава Скорика як феномену епохи «шістдесятництва» в українській культурі ХХ століття.Об’єкт дослідження – естрадне пісенне мистецтво України епохи «шістдесятництва». Предмет дослідження – жанрово-стилістичні риси естрадних пісень Мирослава Скорика у контексті епохи. Мета дослідження – розкрити характерні жанрово-стилістичні риси естрадних пісень Мирослава Скорика як феномену епохи «шістдесятництва» в українській культурі ХХ століття. У першому розділі магістерської роботи «“Хрущовська відлига” та музична естрада: соціокультурний аспект» проаналізовано ситуацію «хрущовської відлиги» у соціокультурному просторі України та простежено розвиток української пісенної естради у Львові 1960-х років. Згадано традицію львівського українського естрадного музикування міжвоєнного двадцятиріччя. Вирізнено постаті Ігоря та Ірини Калинців, Богдана Ступки, Ростислава Братуня, Богдана Янівського, Анатоля Кос-Анатольського, Ігоря Хоми та ансамблю «Медікус», Мирослава Скорика та «Веселих скрипок», тріо сестер Байко та ін. Другий розділ «Жанрово-стилістичні риси естрадних пісень Мирослава Скорика» присвячено дослідженню пісенного доробку у творчості мистця. Окреслено головні віхи життєтворчості Майстра, показано жанрову палітру творчого спадку, проаналізовано «знакові» пісні «Намалюй мені ніч», «Не топчіть конвалій» та інших як явища епохи «шістдесятництва». У висновках узагальнюються основні положення дослідження та стверджується, що у естрадна пісня у творчості Мирослава Скорика відіграла вагому роль як «знак» епохи шістдесятництва, що виразилося у яскравих танцювальних ритмах (твіст, бугі-вугі та ін.), загострених інтонаціях тощо. Твори, виконані ансамблем «Веселі скрипки» та провідними українськими солістами, стали окрасою і рушійною силою національно-культурного спротиву в підрадянську епоху.