Природно-заповідна мережа верхів’я басейну річки Прип’ять

Abstract

У статті наведено результати досліджень щодо функціонально-просторового аналізу розподілу об’єктів ПЗФ та розрахунку індексу інсуляризованості природно-заповідного фонду у верхів’ї басейну річки Прип’ять. Верхів’я басейну річки Прип’ять у Волинській області відзначається розрізненими природно-заповідними об’єктами, які належать до загальноєвропейської, національної та регіональної екомереж. У басейні річки знаходиться 314 об’єктів природно- заповідного фонду загальною площею 164735,7 га, проте фактична площа становить 149186,4 га, оскільки існує більше 40 об’єктів, які враховуються у загальну площу природно-заповідного фонду, але розташовані у межах інших, значно більших за площею, об’єктів ПЗФ. Також при визначенні площі земель ПЗФ у межах басейнів основних приток Прип’яті – річок Вижівка, Турія, Цир, Стохід, Стир, Коростянка виявлено об’єкти, що знаходяться у межах кількох річкових басейнів. Найбільші площі займають об’єкти ПЗФ на території басейну річки Стир – 65074,16 га та басейну річки Турія 26606,38 га., найменші площі об’єктів ПЗФ у басейнах річок Вижівка – 3294,81 га та Коростянка – 2525,8 га. Представлено результати оцінки стану природно-заповідного фонду басейну річки Прип’ять, де фактична площа ПЗФ становить 149186,4 га, показник ступеня заповідності (Sз) – 10,17 %, індекс інсуляризованості (І) – 0,32. Виявлено, що спільними проблемами для усіх частин басейну є: низька частка територій природно-заповідного фонду винесена в натуру, з чітким окресленням меж; відсутність проєктів екомережі локального рівня, а також поганий стан збереження існуючих об’єктів ПЗФ у лісових масивах. У перспективі успішне розширення площ ПЗФ басейну дасть змогу розбудувати національну та Пан’європейську екомережу, а також розширити площі водно-болотних угідь міжнародного значення