Хронос у літературному тексті (до проблеми дослідження дискурсу темпоральності)

Abstract

Стаття присвячена аналізові дискурсу темпоральності у новітній гуманітарній думці із проекцією на художній образ часу у світовій художній літературі другої половини ХХ ст. У контекст залучено філософські погляди А. Бергсона, Е. Гуссерля, М. Гайдеґґера, Ж. Дельоза, П. Рікера, Ж. Дерріди та ін. На підставі аналізу стверджується думка про те, що час – ключова проблема новітньої філософії. Це є наслідком зміни онтологічного статусу дійсності, яка характеризується т. зв. «швидким часом». Новітні художні практики теж актуалізують цю та суміжні теми: у творчості багатьох письменників (Х.Л. Борхес, М. Кундера, М. Енде, М. Каннінгем, П. Хюлле, К. Рансмайр та ін.) гостро звучить тема проминальності, швидкого ритму життя, невстигання за часом, тема минулого та пам’яті як пошуку власної ідентичності тощо. The article is devoted to the analysis of temporary-discourse in the new humanitarian science with making projects on the image of time in the world literature of second part of XX century. The context consists of the philosophical ideas of A. Bergson, E. Husserl, M. Heidegger, G. Deleuze, P. Rikoeur, J. Derrida etc. On the basis of analysis an idea becomes firmly established that time – key problem of the newest philosophy. It is investigation of change of ontological status of reality which is characterized like «rapid time». The newest artistic practices also applied to this one and contiguous themes: in creations of many writers (J. L. Borges, M. Kundera, M. Ende, M. Cunningham, P. Huelle, K. Ransmayr) the theme of rapid rhythm of life, to be late in time, theme of the pas and memory as the way of searching the own identity sound.