Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/26115
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorКарліна, Оксана Миколаївна-
dc.contributor.authorХлібовська, Ганна Миколаївна-
dc.date.accessioned2024-12-07T11:21:27Z-
dc.date.available2024-12-07T11:21:27Z-
dc.date.issued2024-
dc.identifier.citationКарліна О. М., Хлібовська Г. М. Цехові організації єврейських ремісників волинських міст і містечок першої половини ХІХ ст. Літопис Волині. 2024. Чис. 30. С. 20-28. DOI : https://doi.org/10.32782/2305-9389/2024.30.03.uk_UK
dc.identifier.urihttps://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/26115-
dc.description.abstractУ статті висвітлено функціонування цехових організацій єврейських ремісників у волинських містах і містечках у ХІХ ст. Джерельною базою слугували документація міських магістратів, губернської та генералгубернаторської влади та правові акти держави. Зазначено, що ремісники, диференційовані в майновому, культурному відношенні та за престижем спеціальності, не створювали єдиної соціальної верстви. Значна участь євреїв у ремеслі ділила їх на дві групи за релігійною ознакою. У волинських містах і містечках цехові братства євреїв-ремісників, які виникли в ранньомодерний період, в умовах російської імперської дійсності продовжували зберігати характер професійної корпорації. Вони функціонували під контролем губернської адміністрації, міських органів влади і ремісничих управ. Останні відігравали роль станово-професійного суду. Найбільше цехів єврейських ремісників налічувалося в таких повітових містах, як Дубно, Кременець, у губернському Житомирі, а також у Бердичіві. Найчастіше євреї-ремісники утворювали цехи в таких видах ремесла, як шевство, кравецтво, кушнірство. Ремісників-євреїв, які до них входили, об’єднували традиція, релігія, тісно пов’язані зі звичаями. Установлено, що серед ремісників-євреїв найчисельнішими були різники і кравці. Цей факт можна пояснити тим, що вони мали бути в кожній громаді з огляду на релігійні вимоги, яких мали дотримуватися у процесі виробництва. Типовим єврейським ремеслом також було кушнірство. Обробка шкір, як і кравецтво, була зумовлена релігійними приписами. Існував певний поділ ринку праці/збуту між християнськими і єврейськими ремісниками; як правило, християни спеціалізувалися в інших ремеслах, аніж євреї. У середині ХІХ ст. для посилення фіскального податку верховна влада спробувала запровадити цехову організацію для євреїв, зайнятих у всіх видах ремесла та сфері послуг.uk_UK
dc.format.extent20-28-
dc.language.isoukuk_UK
dc.publisherГельветикаuk_UK
dc.subjectісторіяuk_UK
dc.subjectВолинська губерніяuk_UK
dc.subjectмістоuk_UK
dc.subjectмістечкоuk_UK
dc.subjectремеслоuk_UK
dc.subjectцехuk_UK
dc.subjectєврей-ремісникuk_UK
dc.subjectцехова управаuk_UK
dc.titleЦехові організації єврейських ремісників волинських міст і містечок першої половини ХІХ ст.uk_UK
dc.typeArticleuk_UK
dc.identifier.doihttps://doi.org/10.32782/2305-9389/2024.30.03-
dc.citation.issue30-
dc.citation.journalTitleЛітопис Волині-
dc.coverage.countryUAuk_UK
dc.subject.udc94(477.81/82):746.4«18»uk_UK
Розташовується у зібраннях:Наукові роботи (FH)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
karlina.pdf463,74 kBAdobe PDFПереглянути/відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.