Безмежна необхідна оборона (частина 5 статті 36 КК України): актуальні проблеми вдосконалення

Abstract

Статтю присвячено проблемі тлумачення з метою вдосконалення частини 5 статті 36 Кримінального кодексу України, яка визначає три підстави безмежної необхідної оборони, в яких особа не підлягає кримінальній відповідальності за спричинення шкоди іншій особі незалежно від тяжкості наслідків, що настали. Проаналізовано також відповідні положення про безмежний правомірний захист у проєкті Кримінального кодексу України. Зроблено висновок, що всі види безмежної необхідної оборони полягають у насильницькому протиправному способі вчинення протиправних дій особою, яка посягає. Запропоновано під озброєністю особи, яка нападає, розуміти наявність у неї зброї будь-якого виду. З огляду на можливість обмежувального тлумачення поняття «група осіб», від нападу якої можлива безмежна необхідна оборона, у контексті виключно форми співучасті у вчиненні кримінального правопорушення, запропоновано змінити відповідну підставу безмежної необхідної оборони, вказавши на напад кількох осіб. Підтримано підхід, відповідно до якого вторгнення передбачає виключно насильницький спосіб входження в житло, а тому з частини 5 статті 36 Кримінального кодексу України запропоновано виключити вказівку на насильницьке вторгнення. Також запропоновано замінити «інше приміщення» на інше володіння» з огляду на конституційні положення права особи на недоторканість житла або іншого володіння особи, положення інших нормативно-правових актів. Запропоновано передбачити можливість застосування частини 5 статті 36 Кримінального кодексу України до випадків відвернення вторгнення в житло або інше володіння особи в нічний час або з пошкодженням перешкод доступу до них. Пропонується закріпити нову підставу безмежної необхідної оборони, яка полягає в можливості спричинення будь-якої шкоди незалежно від її тяжкості, у разі захисту на від посягання на статеву свободу та статеву недоторканість особи, поєднаного із застосуванням насильства